Опять зима - Екатерина Яшникова

Что ещё сказать?

Быстро холодало, улицы сковало льдом.

На моих глазах

С неба повалило, белый я ловила ртом.

Словно в детстве чудеса:

Сахарная вата, сахарная пудра.

Что со мною сбудется

Я пойму уже под утро.

Опять зима укрыла город,

И значит холода уйдут не скоро,

И я схожу с ума у светофора –

Он не меняет свет который год...

Опять зима укрыла город,

И значит холода уйдут не скоро,

И я схожу с ума у светофора –

Он не меняет свет который год...

Старое кино:

Женя в Ленинграде, мы похожи с Надей, да

Манит всё равно

К Финскому заливу, там сейчас красиво так.

Правда на душе сквозит:

Ты меня не знаешь, я тебя не знаю.

Сколько ещё нужно зим, чтобы этот снег растаял?

Опять зима укрыла город,

И значит холода уйдут не скоро,

И я схожу с ума у светофора

Он не меняет свет который год...

Опять зима укрыла город,

И значит холода уйдут не скоро,

И я схожу с ума у светофора –

Он не меняет свет который год...

Що ще сказати?

Швидко холодало, вулиці скували льодом.

На моїх очах

З неба повалило, білий я ловила ротом.

Немов у дитинстві дива:

Цукрова вата, цукрова пудра.

Що зі мною справдиться

Я зрозумію вже під ранок.

Знову зима вкрила місто,

І значить холоди підуть не скоро,

І я божеволію у світлофора –

Він не змінює світло котрий рік...

Знову зима вкрила місто,

І значить холоди підуть не скоро,

І я божеволію у світлофора –

Він не змінює світло котрий рік...

Старе кіно:

Женя в Ленінграді, ми схожі з Надею, так

Манить все одно

До Фінської затоки, там зараз гарно так.

Правда на душі прозирає:

Ти мене не знаєш, я не знаю тебе.

Скільки ще потрібно зим, щоб сніг розтанув?

Знову зима вкрила місто,

І значить холоди підуть не скоро,

І я божеволію у світлофора

Він не змінює світло котрий рік...

Знову зима вкрила місто,

І значить холоди підуть не скоро,

І я божеволію у світлофора –

Він не змінює світло котрий рік...