Облака - Екатерина Яшникова

Над домами, домами, домами

голубые плывут облака —

вот они и останутся с нами

на века, на века, на века.

Только пар, только белое в синем

над громадами каменных плит…

Никогда, никуда мы не сгинем,

мы прочней и нежней, чем гранит.

Всё вы знаете сами

на века, на века.

Над домами, домами

облака, облака.

Пусть разрушатся наши скорлупы,

геометрия жизни земной, —

оглянись, поцелуй меня в губы,

дай мне руку, останься со мной.

А когда мы друг друга покинем,

ты на крыльях своих унеси

только пар, только белое в синем,

голубое и белое в си…

Всё вы знаете сами

на века, на века.

Над домами, домами

облака, облака.

Над будинками, будинками, будинками

блакитні пливуть хмари

ось вони і залишаться з нами

на віки, на віки, на віки.

Лише пара, тільки біла в синьому

над громадами кам'яних плит.

Ніколи, нікуди ми не згинемо,

ми міцніші і ніжніші, ніж граніт.

Усі ви знаєте самі

на віки, на віки.

Над будинками, будинками

хмари, хмари.

Нехай руйнуються наші шкаралупи,

геометрія життя земного,

озирнися, поцілуй мене в губи,

дай мені руку, залишся зі мною.

А коли ми один одного покинемо,

ти на крилах своїх віднеси

тільки пара, тільки біле в синьому,

блакитне і біле в си…

Усі ви знаєте самі

на віки, на віки.

Над будинками, будинками

хмари, хмари.