Никогда - Екатерина Яшникова

В этом феврале, Боже, мне так хорошо с тобой.

Похоже на вымысел, что прожито выбросив,

В метели летела моя любовь.

Но...

Силы на нуле.

И в синем спокойствии встречных глаз

Я прочитала то, что убивает ток.

И никаких потом,

Ни сейчас...

Никогда.

Не будет никогда.

Не будет никогда.

Никакого мы, никаких нас.

Никакого мы.

Никаких нас.

Время примерять новые лица и имена,

И в старых городах прятаться ото льда

С теми, кому я ещё нужна... И...

И до декабря греться надеждой, что в этот раз

Не обожжёт меня.

Верить в добро огня,

Чтобы лететь на свет, не боясь...

Но Никогда.

Не будет никогда.

Не будет никогда.

Никакого мы, никаких нас.

Никакого мы.

Никаких нас.

У цьому лютому, Боже, мені так добре з тобою.

Схоже на вигадку, що прожито викинувши,

У хуртовини летіло моє кохання.

Але...

Сили на нулі.

І в синьому спокої зустрічних очей

Я прочитала те, що вбиває струм.

І ніяких потім,

Ні зараз...

Ніколи.

Ніколи не буде.

Ніколи не буде.

Ніякого ми, жодних нас.

Ніякого ми.

Жодних нас.

Час приміряти нові особи та імена,

І в старих містах ховатися від льоду

З тими, кому я ще потрібна... І...

І до грудня грітися надією, що цього разу

Не обпече мене.

Вірити у добро вогню,

Щоб летіти на світ, не боячись...

Але ніколи.

Ніколи не буде.

Ніколи не буде.

Ніякого ми, жодних нас.

Ніякого ми.

Жодних нас.