Мост - Екатерина Яшникова

С каждым словом всё дальше.

Мы думали выстроить мост,

Он из берега рос, он тянулся за строчкой строка.

Нас пугала река, мы спешили достроить его, на века, на века, чтобы больше уже ничего

Не бояться.

И пальцами хрупкие буквы держа,

Мы смотрели, как мост разрастался, как вдаль уезжал,

И всё больше писали, друг друга касаясь едва ли,

Словно был недостаток в строительных слов материале.

Мы не знали, что в той суете, в постоянных бегах

Был просчёт.

Мост разросся и стал отдалять берега.

Обмелела река.

Виадука немая громада

Равнодушно плелась в никуда, недоступное взгляду.

Не вернуть тишины предначальной, в моста чертежи

Не боясь перегрузок, другие слова не вложить.

Высыхают ручьи.

И боясь оглянуться назад,

Мы молчим, потому что нам нечего больше сказать.

З кожним словом усе далі.

Ми думали збудувати міст,

Він з берега ріс, він тягнувся за рядком рядок.

Нас лякала річка, ми поспішали добудувати його, на віки, на віки, щоб більше нічого

Не боятися.

І пальцями тендітні літери тримаючи,

Ми дивилися, як міст розростався, як у далечінь їхав,

І все більше писали, один одного торкаючись навряд чи,

Неначе був недолік у будівельних слів матеріалі.

Ми не знали, що в тій метушні, у постійних бігах

Був прорахувати.

Міст розрісся і став віддаляти береги.

Обміліла річка.

Віадука німа громада

Байдуже плелася в нікуди, недоступне погляду.

Не повернути тиші попередньої, до мосту креслення

Не боячись перевантажень, інші слова не вкласти.

Висихають струмки.

І боячись озирнутися назад,

Ми мовчимо, бо нам нічого більше сказати.