Горячо - Екатерина Яшникова

Горячо.

Словно воск на руке в первый раз.

Словно кожи коснуться свечой – горячо.

Словно в солнце уставивши глаз – не моргать

И вести тихий счёт, для других напоказ улыбаться ещё.

Сколько можно стерпеть,

Кто-то там за спиной держит острую плеть,

Чтобы мирное тёплое счастье ничьё

Не могла я посметь даже пальцем задеть.

Горячо.

Горячо.

Горячо.

Горячей

От задержанных вместе с дыханьем речей,

От штормов, что наружу – невнятный ручей,

От знакомых имён, от забытых вещей

Горячо.

Сколько будет ещё обжигать

До костей, до обугленных нервов, до стен,

На которые лезть и срываться в кровать

И не спать – горячо.

Не заснуть – горячей.

Я живу вереницей бессонных ночей.

В абсолютном нуле.

Гаряче.

Немов віск на руці вперше.

Неначе шкіри торкнутися свічкою – гаряче.

Немов у сонці втупивши око – не моргати

І вести тихий рахунок, для інших напоказ ще посміхатися.

Скільки можна стерпіти,

Хтось там за спиною тримає гострий батіг,

Щоб мирне тепле щастя нічиє

Не могла я посміти навіть пальцем зачепити.

Гаряче.

Гаряче.

Гаряче.

Гарячої

Від затриманих разом із диханням промов,

Від штормів, що назовні - невиразний струмок,

Від знайомих імен, від забутих речей

Гаряче.

Скільки ще обпікатиме

До кісток, до обвуглених нервів, до стін,

На які лізти та зриватися у ліжко

І не спати – палко.

Не заснути – гарячою.

Я живу низкою безсонних ночей.

В абсолютному нулі.