Смех - Вера Полозкова

Каждый из нас - это частный случай музыки и помех

Так что слушай, садись и слушай божий ритмичный смех

Ты лишь герц его, сот, ячейка, то, на что звук разбит

Он таинственный голос чей-то, мерный упрямый бит

Он внутри у тебя стучится, тут, под воротничком

Тут, под горлом, из-под ключицы, если лежать ничком

Стоит капельку подучиться - станешь проводником

Будешь кабель его, антенна, сеть, радиоволна

Чтоб земля была нощно, денно смехом его полна

Как тебя пронижет и прополощет, чтоб забыл себя ощущать,

Чтоб стал гладким, будто каштан, на ощупь, чтобы некуда упрощать

Чтобы пуст был, будто ночная площадь, некого винить и порабощать

Был как старый балкон - усыпан пеплом, листьями и лузгой

Шёл каким-то шипеньем сиплым, был пустынный песок, изгой

А проснёшься любимым сыном, чистый, целый, нагой, другой

Весь в холодном сиянье синем, распускающемся дугой

Сядешь в поезд, поедешь в сити, кошелёк на дне рюкзака

Обнаружишь, что ты носитель незнакомого языка

Поздороваешься - в гортани, будто ржавчина, хрипотца

Эта ямка у кромки рта мне скажет больше всех черт лица

Здравствуй, брат мой по общей тайне, да, я вижу в тебе отца

Здравствуй, брат мой, кто независим от гордыни - тот белый маг

Мы не буквы господних писем, мы держатели для бумаг

Мы не оптика, а оправа, мы сургуч под его печать

Старость - думать, что выбил право наставлять или поучать

Мы динамики, а не звуки, пусть тебя не пугает смерть

Если выучиться разлуке, то нетрудно её суметь

Будь умерен в питье и пище, не стремись осчастливить всех

Мы трансляторы: чем мы чище, тем слышнее господень смех

Мы оттенок его, подробность, блик на красном и золотом

Будем чистыми - он по гроб нас не оставит.

Да и потом

Нет забавней его народца, что зовёт его по часам

Избирает в своем болотце, ждёт инструкции к чудесам

Ходит в Мекку, святит колодцы, ставит певчих по голосам

Слушай, слушай, как он смеется

Над собою смеется сам

Кожен з нас - це окремий випадок музики та перешкод

Так що слухай, сідай і слухай божий ритмічний сміх

Ти лише герц його, сот, осередок, те, на що звук розбитий

Він таємничий голос чийсь, мірний упертий біт

Він усередині в тебе стукає, тут, під комірцем

Тут, під горлом, з-під ключиці, якщо лежати нічком

Варто трохи підучитися - станеш провідником

Будеш кабель його, антена, мережа, радіохвиля

Щоб земля була нічною, вдень сміхом його повна

Як тебе пройде і прополоще, щоб забув себе відчувати,

Щоб став гладким, мов каштан, на дотик, щоб нікуди спрощувати

Щоб порожній був, ніби нічна площа, нема кого звинувачувати і поневоляти

Був як старий балкон - усипаний попелом, листям та лузгою

Ішов якимось сиплем шипінням, був пустельний пісок, ізгой

А прокинешся улюбленим сином, чистий, цілий, голий, інший

Весь у холодному сяйві синьому, що розпускається дугою

Сядеш у поїзд, поїдеш у сіті, гаманець на дні рюкзака

Виявиш, що ти носій незнайомої мови

Привітаєшся - у гортані, наче іржа, хрипотця

Ця ямка біля краю рота мені скаже найбільше рис обличчя

Привіт, брате мій за спільною таємницею, так, я бачу в тобі батька

Привіт, брате мій, хто незалежний від гордині - той білий маг

Ми не літери пани листів, ми власники для паперів

Ми не оптика, а оправа, ми сургуч під його друк

Старість - думати, що вибив право наставляти чи повчати

Ми динаміки, а не звуки, нехай тебе не лякає смерть

Якщо вивчитися розлуці, то неважко її зуміти

Будь помірний у питві та їжі, не намагайся ощасливити всіх

Ми транслятори: чим ми чистіші, тим чутніший пан сміх

Ми відтінок його, подробиця, відблиск на червоному та золотому

Будемо чистими – він по труну нас не залишить.

Та й потім

Немає кумеднішого його народця, що кличе його щогодини

Обирає у своєму болоті, чекає інструкції до чудес

Ходить у Мекку, святить колодязі, ставить співаків за голосами

Слухай, слухай, як він сміється

Над собою сміється сам