Счастье - Вера Полозкова

Что до стихов — дело пахнет чем-то алкоголическим.

Я себя угроблю таким количеством,

То-то праздник будет отдельным личностям,

Возмущенным моим расшатываньем основ.

— Что ж вам слышно там, на такой-то кошмарной громкости?

Где ж в вас место для этой хрупкости, этой ломкости?

И куда вы сдаете пустые емкости

Из-под всех этих крепких слов?

То, что это зависимость — вряд ли большая новость.

Ни отсутствие интернета, ни труд, ни совесть

Не излечат от жажды — до всякой рифмы, то есть

Ты жадна, как бешеная волчица.

Тот, кто вмазался раз, приходит за новой дозой.

Первый ряд глядит на меня с угрозой.

Что до прозы — я не умею прозой,

Правда, скоро думаю научиться.

Предостереженья «ты плохо кончишь» — сплошь клоунада.

Я умею жить что в торнадо, что без торнадо.

Не насильственной смерти бояться надо,

Що до віршів — справа пахне чимось алкоголічним.

Я себе вгроблю такою кількістю,

То свято буде окремим особам,

Обуреним моїм розхитуванням основ.

— Що вам чути там, на такій жахливій гучності?

Де в вас місце для цієї крихкості, цієї ламкості?

І куди ви здаєте порожні ємності

З-під усіх цих міцних слів?

Те, що це залежність — навряд чи велика новина.

Ні відсутність інтернету, ні праця, ні совість

Не вилікують від спраги до будь-якої рими, тобто

Ти жадібна, як скажена вовчиця.

Той, хто вмазався раз, приходить за новою дозою.

Перший ряд дивиться на мене з загрозою.

Що до прози — я не умію прозою,

Щоправда, невдовзі думаю навчитися.

Застереження «ти погано закінчиш» — суцільно клоунада.

Я умію жити що в торнадо, що без торнадо.

Не насильницької смерті боятися треба,