Колыбельная - Вера Полозкова

А ты спи-усни, моё сердце, давай-ка, иди ровнее, прохожих не окликай.

Не толкай меня, что есть силы, не отвлекай, ты давай к хорошему привыкай.

И если что-то в тебе жило, а теперь вот ноет – оно пускай;

как там маленький мальчик Мук, с кем там маленький мальчик Кай – то уже совсем не твои дела.

Ай как раньше да все алмазы слетали с губ, ты все делало скок-поскок;

а теперь язык стал неповоротлив, тяжел и скуп, словно состоит из железных скоб.

И на месте сердца узи видит полый куб, и кромешную тишину слышит стетоскоп.

Мук теперь падишах, Каю девочка первенца родила.

Мы-то раньше тонули, плавились в этом хмеле, росли любовными сомелье;

всё могли, всем кругом прекословить смели, так хорошо хохотать умели, что было слышно за двадцать лье;

певчие дети, все закадычные пустомели, мели-емели, в густом загаре, в одном белье –

И засели в гнилье, и зеваем – аж шире рта.

И никто не узнает, как всё это шкворчит и вьётся внутри, ужом на сковороде.

Рвётся указательным по витрине, да зубочисткой по барной стойке, неважно, вилами по воде;

рассыпается кориандром, пшеничным, тминным зерном в ворде, -

А ти спи-усні, моє серце, давай-но, йди рівніше, перехожих не гукай.

Не штовхай мене, що є сили, не відволікай, ти давай до доброго звикай.

І якщо щось у тобі жило, а тепер ось ниє – воно нехай;

як там маленький хлопчик Мук, з ким там маленький хлопчик Кай – то зовсім не твої справи.

Ай як раніше та всі алмази злітали з губ, ти все робило скок-поскок;

а тепер язик став неповороткий, важкий і скупий, ніби складається із залізних скоб.

І на місці серця узі бачить порожнистий куб, і тишу чує стетоскоп.

Мук тепер падишах, Каю дівчинка первістка народила.

Ми раніше тонули, плавилися в цьому хмелі, росли любовними сомельє;

всі могли, всім навкруги сміливі, так добре реготати вміли, що було чути за двадцять льє;

співчі діти, всі нерозлучні порожнечі, мілини-емелі, в густій ​​засмагі, в одній білизні –

І засіли в гнилищі, і позіхаємо – аж ширше за рот.

І ніхто не дізнається, як все це шкворчить і в'ється всередині, вужем на сковороді.

Рветься вказівним по вітрині, та зубочисткою по барній стійці, байдуже, вилами по воді;

розсипається коріандром, пшеничним, тминним зерном у ворді, -