Rite of the Slaying Tongue - Nightbringer

Om, throttle, throttle, stand, stand, bind, bind

Slay, slay, burn, burn, bellow, bellow, blast, blast

We are as neophytes within the hoary temple of the dead

The contemplators of all states of loathsomeness

We dance with the denizens of the charnel ground

In the glow of the funeral pyre

Beneath the black arch of desolate night

We are the skull-bearers

Who would dare to sound the thigh-bone trumpets

To call forth our murdering shadows

May their darkness eat at our flesh

And thresh the profane body from subtle bones

We are the consumers and we are the consumed

We offer the horrid oblations of our skin

We offer the dread libations of the blood of our hearts

We sate Death’s shadow, that which ever hungers

We call forth unclean eidolons

Husks of self.

Come ye forth

From dens of inner depravation

As we swirl in maddening frenzy

Through the midnight marshes to awake them

In their ravenous and desperate hunger

Our horns beseech the very Lord of Death

To drive his trident

Through the three chambers of our existence

In throws of ecstatic death

We rend the fabric of the world

To gaze with a fixed serpent iris

Into the darkness that is beyond darkness

Oh Devi, without knowledge of thy power

Liberation is mere mockery!

Oh Devi-L, without knowledge of thy power

Liberation is mere mockery!

Speech of the Slaying Tongue

Black breath of fire

Burning wind of my mouth

Raising shadow from pyre

My self-murdering darkness

Oh, famished ones come

Heed the winds of dread will

Hear the call of my tongue

Fire as breathe I utter my end

Bringing shadows of death to gnash and to rend!

Ом, дросель, дросель, стій, стій, прив’язати, прив’язати

Вбивати, вбивати, спалювати, горіти, ревати, ревати, вибухати, вибухати

Ми як неофіти в сивому храмі мертвих

Споглядальники всіх станів огидності

Ми танцюємо з мешканцями сховища

У сяйві похоронного багаття

Під чорною аркою безлюдної ночі

Ми — носії черепа

Хто б насмілився трубити в стегнову кістку

Щоб викликати наші вбивчі тіні

Нехай їх темрява з’їсть наше тіло

І вимолотите світське тіло з тонких кісток

Ми споживачі, а ми споживачі

Ми пропонуємо жахливі жертви нашої шкіри

Ми пропонуємо жахливі возлияння кров’ю наших сердець

Ми наситимо тінь смерті, що завжди голодує

Ми викликаємо нечистих ейдолонів

Лушпиння самого себе.

Виходьте

З притону внутрішньої розбещення

Коли ми крутимось у шаленому божевіллі

Через опівнічні болота, щоб розбудити їх

У своєму жадібному та відчайдушному голоді

Наші роги благають самого Господа Смерті

Щоб керувати своїм тризубом

Через три камери нашого існування

В кидках екстатичної смерті

Ми розриваємо тканину світу

Дивитися з нерухомою зміїною райдужкою

У темряву, яка за темрявою

О Деві, не знаючи твоєї сили

Звільнення — це просто насмішка!

О Деві-Л, не знаючи твоєї сили

Звільнення — це просто насмішка!

Промова вбивчого язика

Чорний подих вогню

Пекучий вітер мого рота

Підняття тіні від багаття

Моя самовбивча темрява

Ой, приходять голодні

Прислухайтеся до вітрів жахливої ​​волі

Почуй поклик мого язика

Вогонь, як дихання, я вимовляю свій кінець

Несучи смертельні тіні, щоб скрипіти й роздирати!