Caput Draconis - Black Saturn - Nightbringer

Behold, he whose ebon nimbus blots out the face of god

He who weaves the Lethean spirit about the dying hearts of man

He who art the Black Dawn raised to enfold the earth within starless pitch

Concealing the splendors of heaven

Arch- glutton who feasts upon the flesh of infancy with prolicidal hunger

Imperator of beguilement and the unbroken dream whose gramarge hath entangled

my being alow the soporic waters

From my somnolence I now stir, for through the pathways of thy hidden vestiges

unveiled

Within this sweven underdark, I have gained the Gateway of Dawn, and I awaken

Arisen that I may behold thee, O' puissant lord, with eyes unveiled

And thy Name with the first first breath of life

At which thy gates are thrown wide, baring me no longer from thy high-sealed

sovereignty

Verify I come forth in tempest, crowed with flames and a vest of unyielding

night

Betwixt the houses of slumber and awakening, to slay thee with the adamant

spears of my tongue

And usurp thy palace of death, sealing myself within thy star-fire throne

Resplendent above

My wings unfurling sable across the blazing heavens

As I consume my brood in bounty

Satiating the hunger of a god

Ось він, чий ебеновий німб затирає обличчя бога

Той, хто плете дух Летея про вмираючі людські серця

Той, хто є Чорним світанком, піднятим, щоб огорнути землю беззірковим висотою

Приховуючи розкіш небес

Архінажер, який ласує м’ясом дитинства з вбивчим голодом

Імператор обману та незламної мрії, чия грань заплутала

моє перебування під снодійними водами

Від своєї сонливості я зараз ворушився, бо стежками твоїх прихованих слідів

оприлюднили

У цьому підземеллі я здобув Ворота світанку, і я прокинувся

Устань, щоб я бачив тебе, о мужній пане, з відкритими очима

І твоє Ім’я з першим подихом життя

На которого твої ворота розкидані широко, не відкриваючи мені більше від твого високого запечатаного

суверенітету

Перевірте, що я виходжу в бурі, переповнений полум’ям та жилетом непохитного

ніч

Між будинками сну й пробудження, щоб убити тебе непохитним

списи мого язика

І узурпувати твій палац смерті, запечатившись у твоїм зоряному вогняному троні

Прекрасний вище

Мої крила розгортають соболь над палаючими небесами

Як я споживаю мій виводок за щедрості

Вгамує голод бога