I Am the Gateway - Nightbringer

At the barren edge of the silence of night

'neath the snare where the snake sheds its skin

Where the rivers of our strangest dreams collide

I ventured into the wilderness of death’s awakening

To seek for that which all others abhor

On a road that defies the course of the world

With the blood of my heart seal the fated oath

At the point where all moments unfurl

I chance my all for everything other

My soul unto you, demon and brother

Into the circle where eye must meet eye

With the one who is all that I am not

And the night is but all that lies in between

Where sown is my self’s seed

Within the torn tome of destiny

All secrets are tied to none strangling noose

That’s solved and rebound upon the gallows hill’s top

And in a storm of peacock feathered bliss

Shall strange new wine fall into my cup

For between the cold fingers fetching sense

Falls golden sparks and the fallen angels seed

That flows into the core of crossroads

Where all paths crooked and narrow must lead

Doorways unlocked, chalice overturned

I slit the jaded throat that sings the wretched world

And dive into the instant, the void of your face

Where the veins of God opens beneath my lightning bolt blade

The hour is struck, the time is at hand

To rewrite the rhymes that our cruel fate once planned

O Devil and God, on your road I embark

For we are bound everlasting by pact, birth and a murderer’s mark

На безплідному краю нічної тиші

«під пастку, де змія скидає шкіру

Де стикаються ріки наших найдивніших снів

Я вирушив у пустелю пробудження смерті

Шукати те, чого ненавидять усі інші

На дорозі, яка суперечить курсу світу

Кров'ю мого серця запечатай доленосну клятву

У той момент, коли розгортаються всі моменти

Я кидаю все на все інше

Моя душа тобі, демон і брате

У коло, де очі повинні зустрітися

З тим, хто є тим, чим я не є

А ніч — це все, що проміж

Там, де посіяно, — це насіння мого самого

У розірваному фоліанті долі

Усі секрети пов’язані з петлею, яка не задушить

Це вирішено і відскочимо на вершину пагорба шибениця

І в бурі блаженства з павичами

Чи впаде в мою чашу дивне молоде вино

Бо між холодними пальцями тягне сенс

Падають золоті іскри і насіння занепалих ангелів

Це впадає в ядро перехрестя

Куди повинні вести всі криві й вузькі стежки

Двері відчинені, чаша перекинута

Я перерізав виснажене горло, яке оспівує жалюгідний світ

І пориньте в мить, порожнечу твоєго обличчя

Де розкриваються вени Божі під моїм лезом блискавки

Година відбита, час наближається

Щоб переписати рими, які колись запланувала наша жорстока доля

О дияволе і Боже, на твою дорогу я йду

Бо ми навіки зв’язані угодою, народженням та клеймом убивці