Where Fire Never Dreamt of Man - Nightbringer

And I dreamt of libricide and fire, a flaming pyramid opening the desert nights

Flaring letter’s in mad laughter swirling across the sky, like screeching

simurghs unchained

That stole the keys right out of St. Peter’s hand to dare the borders to

forgotten lands

Shine you terrible lamp of Wisdom, shine upon the desert fields of night

Shine within flesh and blackest mire, for my tongue has a dire taste for fire

Fallen into the wastelands of our dreams

Where I’m wildered unto the forbidden gleam, of Azazel’s burning sacrament and

sword

So descend upon these lands, Estrangement’s Lord

Throw me into the depths where you once fell, to be accursed and blessed within

the springs of Hell

To pass outside the route of heaven’s stars and die to the yoke of heaven’s law

I’ve become something I’ve never dreamt of before, my words all burnt within

your unearthly torch

My name re-written in your blazing winds and known is the secret of Shemyazaz'

sin

«O Nimbus of a daimonic crown, blaze forth across eternity for me

The night is wholly mine and in Death’s kiss it is sealed

Where light and darkness conjoin, I have buried my Will towards expanses

impossible

And opened the road unto where thoughts bow before: Red, Holy, Chaos-flame»

І я мріяв лібрицид і вогонь, палаючу піраміду, що відкриває ночі пустелі

Спалахаючий лист у шаленому сміху кружляє по небу, наче вереск

simurghs розкутий

Це вкрало ключі прямо з руки Святого Петра, щоб смілитися до кордонів

забуті землі

Сяй, страшний світильник Мудрості, світи на пустельних полях ночі

Сяй у плоті й найчорнішому багні, бо мій язик має жахливий смак до вогню

Впав у пустки нашої мрії

Там, де я дивлюся забороненому блиску, палаючого таїнства Азазеля та

меч

Тож зійдіть на ці землі, Владико Відчуження

Кинь мене в глибини, де ти колись впав, щоб бути проклятим і благословенним всередині

джерела Пекла

Вийти за межі шляху небесних зірок і померти під ярмом небесного закону

Я став тим, про що раніше й не мріяв, мої слова згоріли всередині

твій неземний факел

Моє ім’я, переписане на твоїх палаючих вітрах і відоме — таємниця Шем’язаза

гріх

«О Німбе демонічної корони, палай для мене через вічність

Ніч повністю моя, і в поцілунку смерті вона запечатана

Там, де поєднуються світло й темрява, я поховав свою волю до просторів

неможливо

І відкрив дорогу туди, де схиляються думки: Червоне, Святе, Хаос-полум'я»