Serpent Sun - Nightbringer

Awake my void-drunk eyes

Amidst the tumult of filth and rats

Awake amidst the waves of dismal Lethe

And behold in truth at last

Sunk and sunk and sunk have I

Into skin and sin and sleep

Yet this wasteland has revealed a gate

And my heart holds its key

O pierce the webs of dream

Pierce my cold lifeless heart

Nightbringer, lightbringer

Infernal firstborn spark

Ignite my funeral altar

And let me rise like the dawn

From the dregs of darkest ignorance

To the blinding light of your throne

So grant me now that sacred drink

From the spring of memory

Grant me those secret songs

That shall lull the stars to sleep

And when the night falls blackest

In the slumbering underground

Shall my woken soul take flight

On the rays of the serpent sun

I dance in maddest fervor

Ever backwards through death’s door

And beneath my hooves of steel

Break the masks that I once wore

O, see how bright it burns

That fire for which I seek

That the faces of angels boil off

And their ashes sing its majesty!

Praise thee!

Mystery!

The muses of the ogdoad!

That thine secret psalmody

Paeon!

Apollon!

Speak through me thine prophecy!

Higher and higher!

Beyond the seven I shall reach

Blind my sight with gold and blood and lapis lazuli

Deeper and deeper!

Into the very heart of the sun

Below the shadows fall in multitude

But here the light is one

Розбуди мої п’яні порожнечею очі

Серед метушні брудства та щурів

Прокиньтеся серед хвиль похмурої Лети

І подивіться на правду нарешті

Затонув і затонув і затонув у мене

У шкіру, гріх і сон

Але ця пустка відкрила ворота

І моє серце тримає ключ

Пробивайте тенета мрії

Пронизай моє холодне бездиханне серце

Нічоносець, світлоносець

Пекельна іскра первістка

Запали мій похоронний вівтар

І дозволь мені встати, як світанок

З останків найтемнішого невігластва

До сліпучого світла твого трону

Тож дай мені цей священний напій

З весни пам’яті

Даруй мені ці таємні пісні

Це засипає зірки

І коли настане ніч найчорніші

У дрімаючому підпіллі

Чи втече моя пробуджена душа

На променях зміїного сонця

Я танцюю в шаленім запалі

Завжди назад через двері смерті

І під моїми сталевими копитами

Зламай маски, які я колись носив

О, подивіться, як яскраво воно горить

Той вогонь, якого я шукаю

Щоб обличчя ангелів випарували

І їх прах оспівує його велич!

Слава тобі!

Загадка!

Музи ogdoad!

Твоя таємна псалмодія

Пеон!

Аполлон!

Скажи через мене своє пророцтво!

Все вище і вище!

За сім я досягну

Засліпи мій зір золотом, кров’ю та лазуритом

Все глибше і глибше!

До самого серця сонця

Нижче падають тіні в безлічі

Але тут світло є одне