Tuulen Tytär/ Soturin Tie - Moonsorrow

Kuule kuinka tuulen tytäare

Laulaa kaunista lauluaan

Kuinka henkäyksensä

Lumpeita hiljaa liikuttaa

Syvään vihreään silmien noiden

Valo tähtien lankeaa

Sydämessään voima kuin heleä nauru

Joka kantaa maailmain taa

Aikojen saattoon tuulen tytäare

Laulaa kaunista lauluaan

Aallon eksyneen kotiin kutsunsa saa

Hellä kätensä metsän kehtoa keinuttaa

Suuri on hänen väkevyytensä

Valtava hänen voimansa

Karuilla mailla kasvanut

Mies alla jäisen tuulen

Vain vire joukkonsa johtaa

Myrskyn silmästä tyveneen

Soturin tie on mainettaan kantaa

Ei miekkaansa maahan laskea saa

Soturi, sankari

Viitan kultaisen kantaja

Taisteluun, kuolemaan

Tiellä jumalten kaupunkiin

O' hear the daughter of the wind

Singing her fairest song

How gently her silent breath

Caresses the lilies on the open lake

Into the deepest green of her eyes

Is cast the light of stars

In her heart, strength like brightest laughter

That endures beyond worlds

'til the end of time daughter of the wind

Is singing her fairest song

A lost wave guided home by her call

The sleeping woodland cradled by her hand

Grand is his power

And enormous his strength

Man grown on barren lands

Grown under an icy wind

A mere breeze can lead it’s forces

To calm through the eye of a storm

The way of a warrior is to bear his name

Never to lower his sword

Warrior, a hero

Bearer of the golden cloak

Into battle, into death

On the path to the city of the gods

Почуй, як дочка вітру

Заспівай її прекрасну пісню

Як дихати

Водоспади тихо рухаються

Глибокі зелені очі тих

Світло зірок падає

Сила в його серці, як світлий сміх

Хто несе світ

До плину часу внучка вітру

Заспівай її прекрасну пісню

Аалто повертається додому, коли заблукає

Його ніжна рука гойдається в колисці лісу

Велика його сила

Величезна потужність

Вирощується на безплідних землях

Людина під крижаним вітром

Лише атмосфера його військ веде

Від ока бурі до дна

Дорога воїна має репутацію

Не опускайте свій меч у землю

Воїн, герой

Я посилаюся на золотого позивача

На бій, на смерть

На шляху до міста богів

О, почуй дочку вітру

Співає свою найпрекраснішу пісню

Як ніжно її тихе дихання

Пестить лілії на відкритому озері

У найглибшу зелень її очей

Відливається світлом зірок

В її серці сила, як найяскравіший сміх

Це триває поза світами

до кінця часів, дочка вітру

Співає свою найпрекраснішу пісню

Загублена хвиля принесла додому за її покликом

Сплячий ліс, який притискався її рукою

Велика його сила

І величезна його сила

Людина виросла на безплідних землях

Вирощені під крижаним вітром

Морський бриз може привести сили

Заспокоїти крізь око бурі

Шлях воїна — носити своє ім’я

Ніколи не опускати свого Меча

Воїн, Герой

Носій золотого плаща

В бій, в смерть

На шляху до міста Богів