Sankaritarina - Moonsorrow

«Kuolee karja

Kuolee suku

Samaten itse kuolet;

Vaan nimi

Ei koskaan kuole

Hlt ken on hyvn saanut

Kuolee karja

Kuolee suku

Samaten itse kuolet;

Yhden tiedn

Mik' ei kuole:

Manalle menneen maine.

«(Hvaml)

Jo luku viimeinen saa

Surmansa kohdannut lep sijallaan

Veljet maljan simaa nostavat

Tyhjksi juovat nimeen vainajan

Kaunis laiva kantaakseen saa miehen rauenneen

Laskua tuonpuoleiseen se vartoo rannalla

Aseet, korut, rikkaudet matkamies saa mukaansa

Alla suuren rovion lipuu hautansa

(Ja katso! Voiko toista niin ylvst nky olla

Kuin hiljaisten liekkien kurotus thti kohti.)

Kuolemaan me jok’ikinen kuljemme;

Jumalat ovat elvt valinneet

Veljemme syliin aaltojen laskemme;

J hyvsti, sinut aina muistamme

Kunniaa ei miekka voi taltuttaa;

Jumalat ovat sankarit nimenneet

Veljemme tuonen herralle luovutamme;

Siis hyvsti — kunnes jlleen kohtaamme

«Cattle die

Kinsmen die

Likewise you will die;

But the name

Will never die

Of one who has done well

Cattle die

Kinsmen die

Likewise you will die;

One I know

That never dies:

The fame of each one dead.

«(Hvaml)

And so the last chapter is at hand

Who faced his death now rests on his place

His brothers raise a chalice of mead

And drink it empty in the name of the late

A craft so beautiful now may carry a peaceful man

On the shore it awaits release into what lies beyond

Weapons, jewels, riches the traveller is armed with

Underneath a vast pyre his grave will soon be sailing

(And behold! Can there be another sight so grand

Than of silent flames reaching out for the stars.)

Towards death we all are lead;

The gods have chosen those to live

Our brother we lay on the lap of the waves;

Fare ye well, you stay in our hearts

Honour no sword can tame;

The gods have recited the heroic names

Our brother we yield to the father of the dead;

Fare ye well — until we meet again

«Велика рогата худоба гине

Сім'я гине

Так само й сам помреш;

Але назва

Він ніколи не помре

Ну у кого хороша

Худоба гине

Сім'я гине

Так само й сам помреш;

Я знаю одного

Що не вмирає:

Попередня репутація Мани.

«(Хвамл)

Вже отримано останню главу

Його смерть зіткнулася з лепепом замість нього

Брати піднімають чашу

П’яний на ім’я загиблого

Гарний корабель, який можна нести, змушує людину розпадатися

Спустіться на інший бік, він охороняє пляж

З собою мандрівник отримує зброю, коштовності, багатство

Нижче великого ровона знаменує його могила

(І подивіться! Чи може інший бути таким славним

Як тягнутися до тихого полум'я до thti.)

На смерть йдемо;

Боги вибрали принципи

В обіймах наших братів ми кладемо хвилі;

J до побачення, ми завжди будемо тебе пам'ятати

Славу не можна топтати мечем;

Боги назвали героїв

Ми віддаємо нашого брата Туонена Господу;

Тож до побачення – до зустрічі

«Велика рогата худоба гине

Родичі вмирають

Так само й ти помреш;

Але назва

Ніколи не помре

Про того, хто зробив добре

Худоба гине

Родичі вмирають

Так само й ти помреш;

Одного я знаю

Що ніколи не вмирає:

Слава кожного померлого.

«(Хвамл)

І ось останній розділ під рукою

Хто пережив його смерть, тепер спочиває на своєму місці

Його брати піднімають чашу медовухи

І випийте його порожнім в ім’я покійного

Таке гарне ремесло зараз може нести мирну людину

На березі його чекає звільнення в те, що лежить за його межами

Зброя, коштовності, багатства, якими озброєний мандрівник

Під величезним багаттям незабаром пропливе його могила

(І бачте! Чи може бути ще таке видовище?

Ніж тихе полум'я, що тягнеться до зірок.)

До смерті ми всі ведемо;

Боги вибрали тих, щоб вони жили

Брат наш ми лежали на колінах хвиль;

Прощайте, ви залишаєтеся в наших серцях

Честь жоден меч не може приборкати;

Боги вимовили героїчні імена

Брата нашого ми віддаємо батькові мертвих;

Будьте здорові - поки ми не зустрінемося знову