Aurinko ja Kuu - Moonsorrow

«Aurinko ja kuu

Syttyneet kaukana sieltä

Missä lehväin suoja yllein kumartuu

Kai vuosia olen jo kulkenut

Muassa metsien kansojen

Olen oppinut viisautta susilta

Ja nukkunut karhujen kanssa

Yhtään ihmistä en ole kohdannut

Kylänkään liepeille sattunut

Tiedä en matkaani kotoa

Kohtalo sanelee minne johtaa tie."

Kaukana tyvenessä

Vehreä polku verelle johdattaa

Yllä maan, taivas kattona

Loppunsa on kaikella

«Kai vuosia olen jo kulkenut

Miettien veljeni lähtöä

Kunpa tietäisin minne hän päätyy

Jumalat suojelkoot häntä matkallaan.»

Järkähtävät vankat kalliot

Vaeltavat kuu ja aurinko

Tuulet yltyvät, myrskyt tyyntyvät

Laivojansa aallot etsivät

«Taivaalla tähdet valaiskaa

Tulen vain minä tarvitsen

Luonnosta olen syntynyt

Edessäs' mitään pelkää en.»

«The sun and the moon

Lit so far from where

The shelter of branches does bend over me

I count it as years that I’ve wandered

Amongst the folk of the woods

Wisdom I’ve learned from wolves

And I have slept in the beds of bears

No other man I’ve met on my way

No village I’ve walked past by

I couldn’t tell my way from home

Destiny dictates where my road shall turn.

"

Far far away in the still

A verdant path once leads to blood

Above the earth with heavens as vault

There is an end to all

«I count it as years that I’ve wandered

Just thinking of my brother’s departure

Oh I wish I was told where he would end up

May the gods guard him on his journey.

"

And the steady rocks stir

The moon and the sun do rove

Winds are rising, storms abate

Their ships the waves still seek

«Stars on the sky come out

Only the fire I need

From the nature I have born

Before thee nothing I fear.

»

«Сонце і місяць

Загорівся далеко звідти

Де схиляється листяний укриття

Мабуть, я тут вже багато років

Серед інших лісових народів

Я навчився мудрості у вовків

І спав з ведмедями

Я не зустрів жодної людини

Сталося це й на околиці села

Я не знаю, що я їду з дому

Доля підказує, куди веде дорога».

Далеко на базі

До крові веде зелений шлях

Над землею небо — дах

Все скінчилося

«Здається, я пройшов через це роками

Думаю, що мій брат пішов

Я хотів би знати, куди він прямує

Нехай боги оберігають його на його шляху.

Шокуючі тверді скелі

Мандрівний місяць і сонце

Вітри здіймаються, бурі стихають

Хвилі їхніх кораблів шукають

«На небі сяють зорі

Я просто прийду, мені це потрібно

Я народився від природи

Я нічого не боюся.

«Сонце і місяць

Засвітився так далеко звідки

Наді мною схиляється Притулок гілок

Я рахую роками, що блукав

Серед лісів

Мудрості Навчався у Вовків

А я спав на ліжках ведмедів

Жодного іншого чоловіка я не зустрічав на своєму шляху

Жодне село Вантве не проходило повз

Я не міг розпізнати шлях із дому

Доля підказує, куди поверну моя дорога.

"

Далеко далеко в тиші

Зелена стежка колись веде до крові

Над землею з небом як склепінням

Усьому є кінець

«Я зараховую це як роки, що Верід блукав

Я тільки думаю про від’їзд мого брата

О, як би мені сказали, де він потрапить

Нехай боги оберігають його на його шляху.

"

І стійкі скелі ворушилися

Місяць і сонце роблять Роув

Вітри посилюються, грози стихають

Своїх кораблів хвилі досі шукають

«Зірки на небі виходять

Тільки вогонь мені потрібен

Від природи я народився

Перед тобою я нічого не боюся.

»