Haaska - Moonsorrow

raunioita tuhotun kaupungin vierestä katsellen

vai yläpuolella auringon eksyneenä taivasta halkoen?

koska kuoli tuo kurja olento, tiedä en kynnet selässään hetken levähtää

kasvot hiekassa hetki katoaa

liian kauas katseensa hamuaa

kun eivät kotkatkaan pilvissä lennä

on rauta voimaton aikaa vastaan

kaikki aseensa joutuvat laskemaan

ja kaiken turhuuden unohtaen

suohon päätyy vielä tämäkin

vain tuhkaa poltetun kaupungin unet valloittajien

yläpuolella auringon tyhjyys olkoon maa täältä karkoitettujen

kynnet selässään hetken levähtää

kasvot hiekassa hetki katoaa

hitain askelin liian kaukaa

moni itselleen aarteita saalistaa

on rauta voimaton aikaa vastaan

kaikki lihassaan joutuvat kitumaan

turha on väsyneen odottaa

kuka valmis on matkastaan luopumaan

tällä tiellä ei kukaan kulje meitä vastaan

lopulta aika palkitsee

minkä ajassa ihminen kärsii

kuolema kalventaa kaikkien kasvot

jättää ruumiit kynsiin korppien

miekasta nielet veren jonka lasket

suohon päädyt vielä sinäkin

puiden oksilla, vuorten rinteillä

istuvat vaiti nuo hahmot

vain odottaen että polvillesi putoat

ja kasvosi hiekkaan painat

et enää liiku, silloin tiedät…

дивлячись на руїни поруч із зруйнованим містом

чи над сонцем, загубленим на небі?

бо ця жалюгідна істота померла, я не знаю, я прибиваю його спину на мить, щоб відпочити

обличчя на піску мить зникає

занадто далеко

коли орли в хмарах не літають

залізо безсиле перед часом

вся їхня зброя повинна бути опущена

і забувши про все марнославство

навіть це опиняється в болоті

лише попіл спаленого міста сниться завойовникам

над порожнечею сонця нехай земля звідси вигнана

нігті на спині на мить, щоб відпочити

обличчя на піску мить зникає

найповільніші кроки занадто далеко

багато здобують для себе скарби

залізо безсиле перед часом

кожен у своїй плоті буде страждати

не треба чекати

який готовий відмовитися від своєї подорожі

на цьому шляху ніхто не йде проти нас

зрештою, час винагороджує

в який час страждає людина

смерть заспокоює обличчя кожного

залишити тіла в кігтях воронів

від меча ковтаєш кров лічиш

ти все одно потрапляєш у болото

на гілках дерев, на схилах гір

мовчки на цих персонажах

просто чекаю, коли ти впадеш на коліна

і ти втискаєшся обличчям у пісок

ти більше не рухаєшся, тоді ти знаєш...