Зигфрид - КооперативништяК

Долгие улицы, душные годы

В кармической власти дождливой погоды.

Ночь — лютый зверь.

Где ты, мой император, теперь…

Тень приоткроет чугунную дверь,

Наверх, по ступенькам, лани быстрей…

В гиблом месте останься со мной,

Слышишь, как ветер запел неземной…

А ночь — монолит

И в ней вера в мертвого бога шалит,

Швыряет звезды в хрустальные дали,

Эти дальние дали в гробу мы видали!

А черные карлики молча страдают,

Ведь на рассвете их всех расстреляют,

А ночь — как магнит

Тянет тех, кто от страха чудит,

А вечером наш Арлекино убит —

ЗИГФРИД

Глаза мухоморов во тьме ищут Одина,

Мы скоро дойдем до Неведомой Родины…

Довгі вулиці, задушливі роки

У кармічній владі дощової погоди.

Ніч - лютий звір.

Де ти, мій імператоре, тепер...

Тінь прочинить чавунні двері,

Вгору, по сходинкам, лані швидше...

У загиблому місці залишись зі мною,

Чуєш, як вітер заспівав неземний...

А ніч — моноліт

І в ній віра в мертвого бога пустує,

Шпурляє зірки в кришталеві дали,

Ці далекі дали в труні ми бачили!

А чорні карлики мовчки страждають,

Адже на світанку їх усіх розстріляють,

А ніч — як магніт

Тягне тих, хто від страху дивує,

А ввечері наш Арлекіно вбитий —

ЗІГФРІД

Очі мухоморів у темряві шукають Одіна,

Ми скоро дійдемо до Невідомої Батьківщини…