Жара - КооперативништяК

Проползай по бетону, желанный паук

Есть в столице стена, а в стене той вбит крюк

И в башке есть дыра, из дыры той мозги

Тонкой струйкой промочат родные пески

Из-под пяток горбатых асфальт полетит

Леньки Брежнева труп в том асфальте лежит

И жара…

А придворная печка сжигает дотла,

Гравировщик на склянках строчит имена,

Скромно падает пепел на головы львов

Негры молча копают для львов этих ров.

Ах, эта Родина-клетка, квартира-тюрьма —

Шесть шагов ширина, семь шагов — длина.

Я бы выбросил ключ и ушел навсегда,

Только некуда.

И жара…

А вокруг атмосфера превращается в мразь.

Я поеду в Канзас негритенка украсть.

Эта жизнь в ширину, как могила длинна,

Так давай же утопимся в речке Тура — навсегда…

И жара…

Генрих жил, Генрих жив, Генрих наше лицо

Так напиши из америки мне письмецо,

Ведь решетка касается только стены,

Я продам за красивую жизнь свои сны

Понакуплю всякой дряни, нарежусь вина.

А потом хоть потоп, хоть пожар, хоть война

Навсегда…

И жара!

Проповзай по бетону, бажаний павук

Є в столиці стіна, а в тіні вбитий гачок.

І в башці є діра, з дірки тієї мізки

Тонким струмком промочуть рідні піски

З-під п'ят горбатих асфальт полетить

Льоньки Брежнєва труп у тому асфальті лежить

І спека…

А придворна пічка спалює вщент,

Гравірувальник на склянках строчить імена,

Скромно падає попіл на голови левів

Негри мовчки копають для левів цих рів.

Ах, ця Батьківщина-клітина, квартира-в'язниця —

Шість кроків ширина, сім кроків - довжина.

Я би викинув ключ і пішов назавжди,

Тільки нікуди.

І спека…

А навколо атмосфера перетворюється на погань.

Я поїду в Канзас негритенка вкрасти.

Це життя в ширину, як могила довжина,

Тож давай потопимося в річці Тура — назавжди...

І спека…

Генріх жив, Генріх живий, Генріх наше обличчя

Так напиши з америки мені листа,

Адже грати стосуються тільки стіни,

Я продам за красиве життя свої сни

Накуплю всякої погані, наріжуся вина.

А потім хоч потоп, хоч пожежа, хоч війна

Назавжди…

І спека!