Гаер - КооперативништяК

Гаер с утра зеленеет, сквозь кожу стремятся листья,

Он в зеркало изумлённо глядит глазами рептилии.

В нагрудном кармане френча шевелится опасная бритва,

«Где уснёшь, там и будет Родина», — лейся воском с герба фамильного.

Сквозь нелепость субстанций космоса в его душу глядит Угрюмище,

А на дне реки браунинг прячется, его молча карпы грызут.

Превращаются ноги в котлеты — что-то их ожидает в будущем…

Кельтских песен мотивы гордые нам дельфины в лицо проорут…

Сочно лопнут глаза под давлением, пьяный гаер, как кот на пристани,

Проросли плавники на черепе, жабры где-то внутри проросли,

На причале толпа Джонов Леннонов, до чего ж довела их мистика,

На поверхности только головы — это нас замели пески…

Превращаются мысли в пряники, их растащат по гнёздам с карканьем

Одноногие Джоны Сильверы, одноглазые упыри.

А из окон торчат динамики — из них евнухи воют под бряканье,

Открываются двери космоса — значит всё ещё впереди…

Гаєр з ранку зеленіє, крізь шкіру прагне листя,

Він у дзеркало здивовано дивиться очима рептилії.

У нагрудній кишені френча ворушиться небезпечна бритва,

«Де заснеш, там і буде Батьківщина», — лийся воском з герба фамільного.

Крізь безглуздість субстанцій космосу в його душу дивиться Угрюмище,

А на дні річки браунінг ховається, його мовчки коропа гризуть.

Перетворюються ноги на котлети — щось на них чекає в майбутньому…

Кельтських пісень мотиви горді нам дельфіни в обличчя прокричать…

Соковито лопнуть очі під тиском, п'яний гаєр, як кіт на пристані,

Проросли плавники на черепі, зябра десь усередині проросли,

На причалі натовп Джонів Леннонов, до чого довела їхня містика,

На поверхні лише голови— це нас заміли піски…

Перетворюються думки в пряники, їх розтягують по гнездах з карканням

Одноногі Джони Сільвери, одноокі упирі.

А з вікон стирчать динаміки — з них євнухи виють під брязкіт,

Відчиняються двері космосу - значить все ще попереду ...