Птицы белые мои - Константин Никольский

Бури и метели землю одолели,

Птицы белые мои к солнцу улетели

По затерянным следам поспешите в край далекий,

В край далекий путь нелегкий, к светлым солнечным годам.

Отыщите мою радость, что за горем затерялась.

Принесите песни мне о родившейся весне.

Разыщите лучик, что закрыли тучи

И родник живой воды напоит сады.

Отыщите в тишине голос ласковый, любимый,

Рук тепло, дающий силы, взгляд его верните мне.

Принесите мне веселье горных рек и рек весенних,

Жар людских сердец согретых, вольных странствий теплым ветром.

Попросите небо не темнеть от гнева,

Попросите у полей мирного раздолья.

Попросите у лесов чистых звонких голосов,

Чтоб сказать, о том, как труден путь души, спешащей к людям.

Отыщите острова, где зеленая трава,

В ней живут любви и мира позабытые слова.

Отыщите острова, где зеленая трава,

В ней живут любви и мира позабытые слова.

Бурі та хуртовини землю здолали,

Птахи білі мої до сонця відлетіли

По загублених слідах поспішіть у далекий край,

У край далека дорога нелегка, до світлих сонячних років.

Знайдіть мою радість, що за горем загубилася.

Принесіть пісні мені про весну, що народилася.

Розшукайте промінчик, що закрили хмари

І джерело живої води напоїть сади.

Відшукайте в тиші голос лагідний, коханий,

Рук тепло, що дає сили, його погляд поверніть мені.

Принесіть мені веселощі гірських річок і річок весняних,

Жар людських сердець зігрітих, вільних мандрів теплим вітром.

Попросіть небо не темніти від гніву,

Попросіть у полів мирного роздолля.

Попросіть у лісів чистих дзвінких голосів,

Щоб сказати, про те, який важкий шлях душі, що поспішає до людей.

Знайдіть острови, де зелена трава,

У ній живуть любові та світу забуті слова.

Знайдіть острови, де зелена трава,

У ній живуть любові та світу забуті слова.