Мой друг художник и поэт - Константин Никольский

Мой друг художник и поэт в дождливый вечер на стекле

Мою любовь нарисовал, открыв мне чудо на земле

Сидел я, молча у окна и наслаждался тишиной

Моя любовь с тех пор всегда была со мной

И время как вода текло

И было мне всегда тепло

Когда в дождливый вечер

Я, смотрел в оконное стекло

Но год за годом я встречал

В глазах любви моей печаль

Дождливой скуки тусклый свет

И вот любовь сменила цвет

Моя любовь сменила цвет, угас чудесный яркий день

Мою любовь ночная укрывает тень

Веселых красок болтовня, игра волшебного огня

Моя любовь уже не радует меня

Поблекли нежные тона

Исчезла высь и глубина

И четких линий больше нет

Вот безразличия портрет

Глаза в глаза любовь глядит

А я не весел, не сердит

Бесцветных снов покой земной

Молчаньем делится со мной

И вдохновенное лицо утратит добрые черты

Моя любовь умрет во мне в конце концов

И капли грустного дождя струиться будут по стеклу

Моя любовь не слышно плачет уходя

И радугу прошедших дней

Застелет пыль грядущих лет

И так же потеряют цвет

Воспоминания о ней

Рисунок тает на стекле

Его спасти надежды нет

Но как же мне раскрасить вновь

В цвет радости мою любовь

А может быть разбить окно

И окунуться в мир иной

Где солнечный рисуя свет

Живет художник и поэт...

Мій друг художник і поет у дощовий вечір на склі

Моє кохання намалював, відкривши мені диво на землі

Сидів я, мовчки біля вікна і насолоджувався тишею

Моє кохання з того часу завжди було зі мною

І час як вода текла

І було мені завжди тепло

Коли у дощовий вечір

Я дивився у шибку

Але рік у рік я зустрічав

В очах кохання моєї смуток

Дощової нудьги тьмяне світло

І ось кохання змінило колір

Моє кохання змінило колір, згас чудовий яскравий день

Моє кохання нічне вкриває тінь

Веселих фарб балаканина, гра чарівного вогню

Моє кохання вже не тішить мене

Поблякли ніжні тони

Зникла висота і глибина

І чітких ліній більше немає

Ось байдужості портрет

Очі в очі кохання дивиться

А я не веселий, не сердитий

Безбарвних снів спокій земний

Мовчанням ділиться зі мною

І натхненна особа втратить добрі риси

Моє кохання помре в мені врешті-решт

І краплі сумного дощу струменітимуть по склу

Моє кохання не чутно плаче йдучи

І веселку минулих днів

Застеле пил майбутніх років

І так само втратить колір

Спогади про неї

Малюнок тане на склі

Його врятувати надії немає

Але як мені розфарбувати знову

У колір радості моє кохання

А можливо розбити вікно

І поринути у інший світ

Де сонячне малювання світло

Живе художник і поет.