Музыкант - Константин Никольский

Повесил свой сюртук на спинку стула музыкант.

Расправил нервною рукой, на шее черный бант.

Подойди скорей поближе, чтобы лучше слышать.

Если ты еще не слишком пьян.

О несчастных и счастливых, о добре и зле,

О лютой ненависти и святой любви.

Что творится, что творилось на твоей земле

Все в этой музыке ты только улови..

Вокруг тебя шумят дела, бегут твои года.

Зачем явился ты на свет, ты помнил не всегда.

Звуки скрипки все живое, скрытое в тебе, разбудят

Если ты еще не слишком пьян.

О несчастных и счастливых, о добре и зле,

О лютой ненависти и святой любви.

Что творится, что творилось на твоей земле

Все в этой музыке ты только улови..

Устала скрипка, хоть кого состарят боль и страх.

Устал скрипач, хлебнул вина - лишь горечь на губах.

И ушел не попрощавшись, позабыв немой футляр.

Словно был старик сегодня пьян.

А мелодия осталась ветерком в листве,

Среди людского шума еле уловима.

О несчастных и счастливых, о добре и зле,

О лютой ненависти и святой любви...

Повісив свій сурдут на спинку стільця музикант.

Розправив нервовою рукою на шиї чорний бант.

Підійди скоріше, щоб краще чути.

Якщо ти ще не надто п'яний.

Про нещасних і щасливих, про добро і зло,

Про люту ненависть і святе кохання.

Що твориться, що творилося на твоїй землі

Все в цій музиці ти тільки влови.

Навколо тебе шумлять справи, тікають твої роки.

Навіщо ти з'явився на світ, ти пам'ятав не завжди.

Звуки скрипки все живе, приховане в тобі, розбудять

Якщо ти ще не надто п'яний.

Про нещасних і щасливих, про добро і зло,

Про люту ненависть і святе кохання.

Що твориться, що творилося на твоїй землі

Все в цій музиці ти тільки влови.

Втомилася скрипка, хоч когось зістарять біль та страх.

Втомився скрипаль, сьорбнув вина - лише гіркота на губах.

І пішов не попрощавшись, забувши про німий футляр.

Неначе був старий сьогодні п'яний.

А мелодія залишилася вітерцем у листі,

Серед людського шуму ледве вловима.

Про нещасних і щасливих, про добро і зло,

Про люту ненависть і святе кохання...