Забавно - Kerry Force, M()eSTRo

Если бы ты знал, как руки опускались на пол.

Я рыдала, ты орал, но не до драк.

И не хотелось бы тут тупо стать чем-то прозрачным.

Чем-то вроде жевачки, чем-то вдруг накаченным.

В тупую поэтапно, проюзаный временной интервал.

Кто из нас страдал, не Я ли?

Или ты трус, или ленив, или просто пуст.

Просто трусам вдруг дано выводить искусно.

Опечатать куст, опечатать шл*х, после исчезнуть,

И вдруг с уст: «типа я не в курсе и зачем мне

Было выводить её за пределы дома,

Чтобы отыметь и навешать тупой струной в голову».

Давай, осталось лишь бродить в своей паутине.

ТУ что замудрил себе сам, разгреби и выйди

вон из сердец псевдонедотрог —

Нормально брали в р*т, но теперь всё наоборот.

Ты держишься за каждую левую юбку, тупо.

Ну да, за мной замечена была ходьба по трупам.

Но не потому что так круто или я горжусь этим,

Просто до того как появился Он, не заметила.

Как пролистала много книг, открыла всем душу,

Но ни один из них этого не заслуживал.

Как и ты!

Как и все вы, я вас всех забыла.

Отвечаю!

Мне слишком хорошо быть любимой.

А я тебя не люблю.

Я так люблю эти будни, утром глаза роднули.

Вас будто не было и нет, всё очень круто!

Давайте теперь руки вверх, за всех своих бывших.

Пусть их крыши будут на месте, пусть так и быть дышат.

Лопнуты струны нерв, на теле нету вен.

Отныне буду нем, дай свои руки мне.

Сколько твоих измен, я их считал в уме.

Сжигая твой скелет, ну че, забавно?

Меня зомбирует не фото на камне гранитном.

Я поправляю мир пятками и нафтизином.

Нервы на нитках, дышал, но дыханием сбитым.

Реинкарнирую, привет из соседней орбиты.

Если бы знал, как руки опускались на пол.

Я бы заплакал, наверное, если бы смог.

Уже не тот, эй, девочка, двигайся плавно.

Было забавно устроить душевный притон.

Ко мне потухла и память свою форматнула.

Ну да, была замечена твоя ходьба по трупам.

Не потому что так круто, я помню, че ты.

Что в списке черном, а ты вот физически стерта.

Давай, устраивай пьяный show-time.

Тут, мы пойдем заштампим после паспорта.

И на старт, возьмем два билета в плацкарт.

Ты на старте была, но уже без меня.

Сердце клеймят ее щеки в потекших тенях.

Небыло больно, я просто ей больше не верю.

И вдохновеньем питался у тысячи лярв.

Их расчленял и напевал колыбельную.

Kerry Force, маэстро.

Забавно.

Я так люблю эти будни, утром глаза роднули.

Вас будто не было и нет, всё очень круто!

Давайте теперь руки вверх, за всех своих бывших.

Пусть их крыши будут на месте, пусть так и быть дышат.

Лопнуты струны нерв, на теле нету вен.

Отныне буду нем, дай свои руки мне.

Сколько твоих измен, я их считал в уме.

Сжигая твой скелет, ну че, забавно?

Якщо би ти знав, як руки опускалися на підлогу.

Я ридала, ти кричав, але не до бійок.

І не хотілося б тут тупо стати чимось прозорим.

Чимось на зразок жуйки, чимось раптом накаченим.

В тупу поетапно, проюзаний тимчасовий інтервал.

Хто з нас страждав, не Я?

Або ти трус, або лінивий, або просто порожній.

Просто трусам раптом дано виводити майстерно.

Опечатати кущ, опечатати шлах, після зникнути,

І раптом з вуст: «типу я не в курсі і навіщо мені

Було виводити її за межі будинку,

Щоб мати і навішувати тупою струною в голову».

Давай, залишилося лише тинятися у своїй павутині.

ТУ що замудрив собі сам, розгріби і вийди

он із сердець псевдонедотрог

Нормально брали в р*т, але тепер все навпаки.

Ти тримаєшся за кожну ліву спідницю, тупо.

Ну, так, за мною помічена була ходьба по трупах.

Але не бо так круто або я горджусь цим,

Просто до того, як з'явився Він, не помітила.

Як перегорнула багато книг, відкрила всім душу,

Але жодного з них цього не заслуговував.

Як і ти!

Як і всі ви, я вас всіх забула.

Відповідаю!

Мені дуже добре бути коханою.

А я тебе не люблю.

Я так люблю ці будні, вранці очі народили.

Вас ніби не було і немає, все дуже круто!

Давайте тепер руки вгору, за всіх своїх колишніх.

Нехай їх дахи будуть на місці, нехай так і бути дихають.

Лопнутий струни нерв, на тілі немає вен.

Віднині буду нім, дай свої руки мені.

Скільки твоїх зрад, я їх вважав в розумі.

Спалюючи твій скелет, ну, кумедно?

Мене зомбує не фото на камені гранітному.

Я поправляю світ п'ятами і нафтизином.

Нерви на нитках, дихав, але диханням збитим.

Реінкарную, привіт із сусідньої орбіти.

Якби знав, як руки опускалися на підлогу.

Я би заплакав, мабуть, якщо би зміг.

Вже не той, гей, дівчинко, рухайся плавно.

Було смішно влаштувати душевне кубло.

До мене погасла і пам'ять свою форматнула.

Ну, так, була помічена твоя ходьба по трупах.

Не бо так круто, я пам'ятаю, чо ти.

Що в списку чорному, а ти от фізично стерта.

Давай, влаштовуй п'яний show-time.

Тут, ми підемо заштампуємо після паспорта.

І на старт, візьмемо два квитки в плацкарт.

Ти на Старті була, але вже без мене.

Серце таврують її щоки в потеклих тінях.

Не було боляче, я просто їй більше не вірю.

І натхненням харчувався у тисячі лярв.

Їх розчленував і наспівував колискову.

Kerry Force, маестро.

Смішно.

Я так люблю ці будні, вранці очі народили.

Вас ніби не було і немає, все дуже круто!

Давайте тепер руки вгору, за всіх своїх колишніх.

Нехай їх дахи будуть на місці, нехай так і бути дихають.

Лопнутий струни нерв, на тілі немає вен.

Віднині буду нім, дай свої руки мені.

Скільки твоїх зрад, я їх вважав в розумі.

Спалюючи твій скелет, ну, кумедно?