Прикинь - M()eSTRo

Прикинь…

Прикинь!

Я так любил её мимику вспышек,

Лирику свыше, а она ритмику слышать.

Прикинь!

А я все прошлое клиньями вышиб,

Клиники, книжки.

Теперь я спрятанный крыльями Кришны.

Прикинь!

Тут злые стражники в белых халатах,

Шум, перфоратор, перетянутый жгут, препараты.

Неоднократно запирал в процедурных палатах

Гневный «Оратор» и все заново, жгут, препараты.

Теперь, могу признаться я столько терпел,

Я в этом море прям наивно так шел в катерке,

И шторм потерпел, я на чужом теперь материке

Как в лапах, чужой ребенок зовет ее «Мама».

Прикинь!

Она во имя, а я вопреки,

Я так любил её улыбку и волосы длинные.

Прикинь!

Она «Богиня» а я типа флирт.

Ну че, беги к нему, тебе же дворняжка бибикуют.

Прикинь!

Она во имя, а я вопреки,

Я так любил её улыбку и волосы длинные.

Прикинь!

Она «Богиня» а я типа флирт.

Прикинь…

Прикинь!

Пока весел с перетянутым горлом,

В клубных уборных, эта клуша там кушала порох.

Виски и кола, угощения, суши и роллы,

А я лежал, мертвым телом, разрезанным, в моргах!

Прикинь, я так хотел убежать с этих клиник,

В чужой реальности, был заперт, тогда «Театр Мимик»

Хотел лететь, но прям с корнями мне вырвали крылья,

Она как в фильме, была для меня «Аритмией».

Слабо?

Смести разбитое счастье в совок,

Кинуть за борт, или грудак пробить шпилькой сапог мне?

Слабо?

Ну там, венчание, кольца, собор?

Слабо!

Мальчишка денег несет.

На аборт.

Слабо?

Смести разбитое счастье в совок,

Кинуть за борт, или грудак пробить шпилькой сапог мне?

Слабо?

Ну там, венчание, кольца, собор?

Слабо… Слабо…

Прикинь…

Прикинь!

Я так любив її міміку спалахів,

Лірику згори, а вона ритміку чути.

Прикинь!

А я все минуле клинами вибив,

Клініки, книжки.

Тепер я схований крилами Крішни.

Прикинь!

Тут злі стражники в білих халатах,

Шум, перфоратор, перетягнутий джгут, препарати.

Неодноразово замикав у процедурних палатах

Гнівний «Оратор» і все наново, джгут, препарати.

Тепер, можу зізнатися я стільки терпів,

Я в цьому морі прям наївно так йшов у катерці,

І шторм зазнав, я на чужому тепер материку

Як у лапах, чужа дитина кличе її «Мама».

Прикинь!

Вона в ім'я, а всупереч,

Я так любив її посмішку і волосся довгі.

Прикинь!

Вона «Богиня» а я типу флірт.

Ну, біжи до нього, тобі ж двірняка бібікують.

Прикинь!

Вона в ім'я, а всупереч,

Я так любив її посмішку і волосся довгі.

Прикинь!

Вона «Богиня» а я типу флірт.

Прикинь…

Прикинь!

Поки що веселий з перетягнутим горлом,

У клубних вбиральнях ця клуша там їла порох.

Віскі та кола, частування, суші та роли,

А я лежав, мертвим тілом, розрізаним, у моргах!

Прикинь, я так хотів втекти з цих клінік,

У чужій реальності, був замкнений, тоді «Театр Мімік»

Хотів летіти, але прямо з корінням мені вирвали крила,

Вона як у фільмі, була для мене «Аритмією».

Слабко?

Зміст розбите щастя в совок,

Кинути за борт, чи грудок пробити шпилькою чобіт мені?

Слабко?

Ну там, вінчання, кільця, собор?

Слабко!

Хлопчик грошей несе.

На аборт.

Слабко?

Зміст розбите щастя в совок,

Кинути за борт, чи грудок пробити шпилькою чобіт мені?

Слабко?

Ну там, вінчання, кільця, собор?

Слабо... Слабо...