На выдохе - M()eSTRo

Образ с картин, я тот, дирижер, во плоти!

Хотели марш Мендельсона, прости её !

Вот же ваш марш, похоронный, со старых пластин!

По шесть гвоздик, подарит небесный кассир, замутите с ним.

Взлетите с ним, и пох*й, что крылья в грязи,

Нн научил её, она мне глазами пи*дит…

Хочется в вальсе вести, но я увы припозднил,

Не суеверная, но так на всякий пальцы скрестит

А в мыслях сто паутин, и наш с ней стон поутих,

И нам осталось наверно лишь тыкнуть «stop"и уйти!

Пропал азарт, когда спалил пи*дежь по глазам,

Да были чувства, наверно, но «к той девчёнке, в бантах»!

Это финал, я перекрытый твой творческий кран,

Или фонтан, и вместо сердца теперь имплантант,

Я по фронтам, ведь прое*алась моя теплота,

Но тыкну рестарт, чтобы ты вспомнила грома раскат!

Время текло там, параллельные мутки с типом,

Рвала письмо и объясняла 'этот движ-рефлекторн'.

Чую нутром, что проживает глотая стекло,

Иди босиком, только по счастью, на небе седьмом.

На выдохе спой, ведь в твоем теле пульсирует кровь?

Пульсирует, сильно, посмотрим, нака вот лезвием, вскрой.

Любил как-будто бы трансёрфинг по законам Ньютона!

Но хороню тебя красиво, под залпы салютные…

Пусть кроет волнами тебя, под этот марш похоронный,

Ноты минорные, когда-то ей играл перебором,

Убей абортом в себе все эти чувства позорные,

Было так здорово, как-будто укол метадона.

Душу рвало так, было много «дворовых балонок'».

Все типа гордые принцессы, сосут, но в коронах.

Лишь документы wordа помнят всех блядей развальцованных,

Стал фантомом, ну, а вы с ним кончайте синхронно…

Я же злодейный, а в душе теперь дом с приведениями,

Ну, а в твоей душе пособия актрис колизейных!

Душевно плавишься, ты зря сейчас мурашками палишься.

Под эти пляски пьяных пальцев на клавишах.

Я знаю я в ее крови, захочешь выпустить, вот лови.

У нас с ней в пять этажей олимп, летим!

Образ з Картин, я той, диригент, у плоті!

Хотіли марш Мендельсона, вибач її!

Ось ваш марш, похоронний, зі старих пластин!

По шість гвоздик, подарує небесний касир, зробите з ним.

Злетіть з ним, і пох*й, що крила в бруді,

Він навчив її, вона мені очима пидит ...

Хочеться в вальсі вести, але я на жаль запізнився,

Не марновірна, але так на всякий пальці схрестить

А в мислах сто павутин, і наш з ній стогін вщух,

І нам залишилося напевно лише тикнути «stop» і піти!

Зник азарт, коли спалив пі*деж по очах,

Так, були почуття, мабуть, але «до тієї дівчинки, в бантах»!

Це фінал, я перекритий твій творчий кран,

Або фонтан, і замість серця тепер імплантант,

Я по фронтам, адже прої*алась моя теплота,

Але ткну рестарт, щоб ти згадала грому гуркіт!

Час протікав там, паралельні мутки з типом,

Рвала листа і пояснювала «цей рух-рефлекторн».

Чую нутром, що мешкає ковтає скло,

Іди босоніж, тільки на щастя, на небі сьомому.

На видиху заспівай, адже у твоєму тілі пульсує кров?

Пульсує, сильно, подивимося, на ось лезом, розкрий.

Любив начебто трансерфінг за законами Ньютона!

Але хову тебе гарно, під залпи салютні...

Хай криє тебе, під цей марш похоронний,

Ноти мінорні, колись їй грав перебором,

Вбий абортом у собі всі ці почуття ганебні,

Було так здорово, як укол метадону.

Душу рвало так, було багато «дворових балонок».

Всі типу горді принцеси, смокчуть, але в коронах.

Лише документи wordа пам'ятають всіх блядей розвальцьованих,

Став фантомом, ну, а ви з ним закінчуйте синхронно ...

Я ж лиходійний, а в душі тепер будинок з приведеннями,

Ну, а в твоїй душі посібники актрис колізейних!

Душевно плавишся, ти даремно зараз мурашками палишся.

Під ці танці п'яних пальців на клавішах.

Я знаю я в її крові, захочеш випустити, ось лови.

У нас з|із| в|п'ять поверхів олімп, летимо!