Добрая грусть - Kerry Force

Хочу увидеть эту банальную чистоту в тех, кто рядом, и в тех кого я люблю.

Всем сердцем, всеми фибрами души, тех людей, кто рядом так же спешит

Совершая поступки бездумно, но с искрой внутри, торопись любить и не спеши

хоронить.

Жизнь у нас одна — ценная крупная, но так же быстро закончится как трек на

минуту,

Как растрёпаны мы утром открываем глаза, приятно видеть того, кто по сердцу и

без зла

К тебе… это верно, это правильно, это ценно, это то что внутри мы оставим.

Забивая временами на чувства других, забывая тех, кто провёл с тобой счастливые

дни,

Когда-то…было ведь и счастье и радость, были слёзы и оскалы…

вдруг не стало их…

Да, ну, и пусть, зато снова в поисках других, ищем уверенность на завтра,

пишем стихи им

Да и пусть забудут, разотрут и сдуют, как пыль то, что до сих пор повествует.

Припев:

Мне бы хотелось привнести своей доброты, чтоб каждый из нас не рушил,

а строил мосты

Любя себя, как ближнего взглядом с крыш мы, доберёмся до истин, что сидит где

то в мыслях.

Мне бы хотелось привнести своей доброты, чтоб каждый из нас не рушил,

а строил мосты

Любя себя, как ближнего взглядом с крыш мы, доберёмся до истин, что сидит где

то в мыслях.

Тем кто глух и слеп, кто опустил все принципы, чтоб превратиться из нищих в

принцев,

А нам не надо вспоминать неприятное, снова накрывает чувство непонятное,

Что за волна восторга от одного взгляда, от одного касания навеяла радость.

Это классно, это то что у всех должно быть и всем желая счастья,

важно близких не забыть

Упомяни в чём то светлом и настоящем, станем старше, но останемся обезбашенными

Вместе с ними снимем новое кино, так чтоб сразу, и оставить на потом

Наши дети увидят во плоти картину, что когда-то для нас была невидима.

Всё на видео и на наших фотокарточках, ведь на них настоящее, на них красочное.

Припев:

Мне бы хотелось привнести своей доброты, чтоб каждый из нас не рушил,

а строил мосты

Любя себя, как ближнего взглядом с крыш мы, доберёмся до истин, что сидит где

то в мыслях.

Мне бы хотелось привнести своей доброты, чтоб каждый из нас не рушил,

а строил мосты

Любя себя, как ближнего взглядом с крыш мы, доберёмся до истин, что сидит где

то в мыслях.

Хочу побачити цю банальну чистоту в тих, хто поруч, і тих кого я люблю.

Усім серцем, усіма фібрами душі, тих людей, хто поруч так само поспішає

Здійснюючи вчинки бездумно, але з іскрою всередині, поспішай любити і не поспішай

ховати.

Життя у нас одне — цінне велике, але так ж швидко закінчиться як трек на

хвилину,

Як розпатлані ми вранці розплющуємо очі, приємно бачити того, хто по серцю і

без зла

До тебе… це вірно, це правильно, це цінно, це те, що всередині ми залишимо.

Забиваючи часом на почуття інших, забуваючи тих, хто провів з тобою щасливі

дні,

Колись… було ж і щастя і радість, були сльози і оскали…

раптом не стало їх…

Так, ну, і нехай, зате знову в пошуках інших, шукаємо впевненість на завтра,

пишемо вірші їм

Так і нехай забудуть, розіруть і здують, як пил те, що досі оповідає.

Приспів:

Мені хотілося б привнести своєї доброти, щоб кожен з нас не порушив,

а будував мости

Люблячи себе, як ближнього поглядом з дахів ми, доберемося до істин, що сидить де

то в думках.

Мені хотілося б привнести своєї доброти, щоб кожен з нас не порушив,

а будував мости

Люблячи себе, як ближнього поглядом з дахів ми, доберемося до істин, що сидить де

то в думках.

Тим хто глухий і сліпий, хто опустив усі принципи, щоб перетворитися з жебраків на

принців,

А нам не треба згадувати неприємне, знову накриває почуття незрозуміле,

Що за хвиля захоплення від одного погляду, від одного дотику навіяла радість.

Це класно, це те що у всіх має бути і всім бажаючи щастя,

важливо близьких не забути

Згадай у чому то світлому і теперішньому, станемо старшим, але залишимося знебашеними

Разом з ними знімемо нове кіно, щоб відразу, і залишити на потім

Наші діти побачать у тілі картину, що колись для нас була невидима.

Все на відео і на наших фотокартках, адже на них справжнє, на них барвисте.

Приспів:

Мені хотілося б привнести своєї доброти, щоб кожен з нас не порушив,

а будував мости

Люблячи себе, як ближнього поглядом з дахів ми, доберемося до істин, що сидить де

то в думках.

Мені хотілося б привнести своєї доброти, щоб кожен з нас не порушив,

а будував мости

Люблячи себе, як ближнього поглядом з дахів ми, доберемося до істин, що сидить де

то в думках.