Мама - Ирина Билык, Gleb Overchuk

Ты был подростком — дерзким и упрямым;

Ты верил в проницаемость преград, —

Поскольку знал, что есть большая мама;

Что там поймут, утешат и простят…

Не может быть, чтоб доброта устала,

Но точит берег времени прибой.

Какою мама маленькою стала,

И как от бед закрыть её собой?

Припев:

Большая мама: руки — два крыла,

Когда ты с плачем к ней бежал, бывало,

От всех несчастий сына защищала

Особой силой веры и тепла.

Ты занимал тепло у многих женщин,

Был предан сам всегда, как в первый раз;

Но мама становилась только меньше,

И тихо таял снег глубоких глаз.

Не может быть, чтоб доброта устала,

Но точит берег времени прибой.

Какою мама маленькою стала

И как от бед закрыть её собой?

Припев:

Большая мама: руки — два крыла,

Когда ты с плачем к ней бежал, бывало,

От всех несчастий сына защищала

Особой силой веры и тепла.

Большая мама: руки — два крыла,

Когда ты с плачем к ней бежал, бывало,

От всех несчастий сына защищала

Особой силой веры и тепла.

Ти був підлітком — зухвалим і впертим;

Ти вірив у проникність перешкод,—

Бо знав, що є велика мати;

Що там зрозуміють, втішать і пробачать…

Не може бути, щоб доброта втомилася,

Але точить берег часу прибій.

Якою мама маленькою стала,

І як від бід закрити її собою?

Приспів:

Велика мама: руки - два крила,

Коли ти з плачем до неї біг, бувало,

Від усіх нещасть сина захищала

Особливою силою віри та тепла.

Ти займав тепло у багатьох жінок,

Був відданий сам завжди, як вперше;

Але мама ставала лише меншою,

І тихо танув сніг глибоких очей.

Не може бути, щоб доброта втомилася,

Але точить берег часу прибій.

Якою мама маленькою стала

І як від бід закрити її собою?

Приспів:

Велика мама: руки - два крила,

Коли ти з плачем до неї біг, бувало,

Від усіх нещасть сина захищала

Особливою силою віри та тепла.

Велика мама: руки - два крила,

Коли ти з плачем до неї біг, бувало,

Від усіх нещасть сина захищала

Особливою силою віри та тепла.