Помнить - Ирина Билык

Кто мне подскажет, кто мне ответит — кто выдумал счастье и горе на свете?

Кто сочиняет глупые игры, кто расставляет острые иглы?

Я не готова сегодня к изменам, я не привыкла к разлукам осенним.

Знала, что небо заплачет однажды — любовь умирает, но как это важно:

Припев:

Помнить, и взглядом тебе напомнить, что утренним листопадом я все еще где-то

рядом,

Ведь это так важно: помнить, улыбкой рассвет наполнить и каплей дождя разбиться,

Чтоб встретиться и проститься, ведь это так важно…

Мысли чужие, мысли без точек в смятом конверте — несколько строчек:

«Я не приеду, прости, если сможешь», но я то ведь знаю, ты просто уходишь.

Пусть непременно светлым и ярким в жизни другая станет подарком.

В сонных кварталах многоэтажных я не забыла, как это важно:

Припев:

Помнить, и взглядом тебе напомнить, что утренним листопадом я все еще где-то

рядом,

Ведь это так важно: помнить, улыбкой рассвет наполнить и каплей дождя разбиться,

Чтоб встретиться и проститься, ведь это так важно помнить.

Помнить, и взглядом тебе напомнить, что утренним листопадом я все еще где-то

рядом,

Ведь это так важно: помнить, улыбкой рассвет наполнить и каплей дождя разбиться,

Чтоб встретиться и проститься, ведь это так важно помнить.

Ведь это так важно — помнить, помнить, помнить.

Ведь это так важно — помнить, ведь это так важно, это так важно…

Хто мені підкаже, хто мені відповість - хто вигадав щастя і горе на світі?

Хто складає дурні ігри, хто розставляє гострі голки?

Я не готова сьогодні до змін, я не звикла до розлуок осінніх.

Знала, що небо заплаче одного разу - любов помирає, але як це важливо:

Приспів:

Пам'ятати, і поглядом тобі нагадати, що ранковим листопадом я все ще десь

поруч,

Адже це так важливо: пам'ятати, усмішкою світанок наповнити і краплі дощу розбитися,

Щоб зустрітися і прощатися, адже це так важливо...

Думки чужі, думки без точок у зім'ятому конверті— кілька рядків:

«Я не приїду, пробач, якщо зможеш», але я ж знаю, ти просто йдеш.

Нехай неодмінно світлим і яскравим у житті інша стане подарунком.

У сонних кварталах багатоповерхових я не забула, як це важливо:

Приспів:

Пам'ятати, і поглядом тобі нагадати, що ранковим листопадом я все ще десь

поруч,

Адже це так важливо: пам'ятати, усмішкою світанок наповнити і краплі дощу розбитися,

Щоб зустрітися і прощатися, адже це так важливо пам'ятати.

Пам'ятати, і поглядом тобі нагадати, що ранковим листопадом я все ще десь

поруч,

Адже це так важливо: пам'ятати, усмішкою світанок наповнити і краплі дощу розбитися,

Щоб зустрітися і прощатися, адже це так важливо пам'ятати.

Адже це так важливо пам'ятати, пам'ятати, пам'ятати.

Адже це так важливо — пам'ятати, адже це так важливо, це так важливо...