Уеду! - Игорь Тальков

Я столько грёз посеял

И столько нервов сжёг,

Пока к заветной цели

Сквозь все преграды шёл,

И вот пришёл отчасти

И посмотрел вокруг,

Но ожидаемого счастья

Не обнаружил вдруг.

Завтра уеду,

Махну на всё рукой.

Завтра уеду

Искать покой.

Завтра уеду,

Лягу на грунт,

А те, кто знал меня,

Простят и всё поймут.

Уеду!

И кто мог знать в ту пору,

Когда душа рвалась

Скорее взмыть на гору

С названием «Парнас»,

Что на вершине этой

С протянутой рукой

Мне суждено стоять и петь:

«Подайте на покой».

Ой.

Завтра уеду,

Махну на всё рукой.

Завтра уеду

Искать покой.

Завтра уеду,

Лягу на грунт,

А те, кто знал меня,

Простят и всё поймут.

Уеду!

Уеду!

Брошу всё и уеду!

Надоело!

Достаточно!

Уеду!

Я стільки мрій посіяв

І стільки нервів спалив,

Поки що до заповітної мети

Крізь усі перешкоди йшов,

І ось прийшов частково

І дивився навколо,

Але очікуваного щастя

Не виявив раптом.

Завтра поїду,

Махну на все рукою.

Завтра поїду

Шукати спокій.

Завтра поїду,

Ляжу на грунт,

А ті, хто знав мене,

Пробачать і все зрозуміють.

Виїду!

І хто міг знати в ту пору,

Коли душа рвалася

Швидше злетіти на гору

З назвою «Парнас»,

Що на вершині цієї

З простягнутою рукою

Мені судилося стояти і заспівати:

«Подайте на спокій».

Ой.

Завтра поїду,

Махну на все рукою.

Завтра поїду

Шукати спокій.

Завтра поїду,

Ляжу на грунт,

А ті, хто знав мене,

Пробачать і все зрозуміють.

Виїду!

Виїду!

Кину все і поїду!

Набридло!

Досить!

Виїду!