Звезда - Игорь Тальков

Ты восходила в небе унылом, грустившем осенним дождём,

И ночь удивилась, когда озарилась твоим необычным огнём,

И всё ожило, и всё заиграло, как будто настала весна

И небо свой цвет, прежний цвет обретало, очнувшись от долгого сна.

Светила тогда ты всем заблудшим, теплом согревая остывшие души, звезда.

Звезда.

И звёздочки те, что не проснулись, даже во сне к тебе тянулись, звезда.

Звезда.

Звезда...

Но вот пролетели быстрые годы, успевшие всё изменить.

И ты так внезапно ушла с небосвода, как будто устала светить.

Чем дальше, тем меньше твой свет проникает в сердца полюбивших тебя:

Они понимают - не понимая и любят тебя - не любя.

Ты светишь себе, себе - и только, холодный твой свет не греет нисколько, звезда.

Звезда.

А свет новых звёзд куда вернее, всё ярче они, а ты бледнее, звезда.

Звезда.

Звезда...

Ты светишь себе, себе - и только, холодный твой свет не греет нисколько, звезда.

Звезда.

А свет новых звёзд куда вернее, всё ярче они, а ты бледнее, звезда.

Звезда.

Звезда, звезда, звезда.

Ты светишь себе, себе - и только, холодный твой свет не греет нисколько, звезда.

Звезда.

А свет новых звёзд куда вернее, чем ярче они, тем ты бледнее, звезда.

Звезда.

Звезда.

Звезда.

Звезда.

Ти сходила в небі сумовитим, що сумував осіннім дощем,

І ніч здивувалася, коли осяялася твоїм незвичайним вогнем,

І все ожило, і все заграло, наче настала весна

І небо свій колір, колишній колір набувало, прокинувшись від довгого сну.

Світила тоді ти всім заблудлим, теплом зігріваючи душі, що остигли, зірка.

Зірка.

І зірочки ті, що не прокинулися, навіть уві сні тягнулися до тебе, зірко.

Зірка.

Зірка...

Але пролетіли швидкі роки, що встигли все змінити.

І ти так раптово пішла з небосхилу, наче втомилася світити.

Чим далі, тим менше твоє світло проникає в серця тих, що тебе полюбили:

Вони розуміють – не розуміючи і люблять тебе – не люблячи.

Ти світиш собі, собі - і тільки холодне твоє світло не гріє анітрохи, зірко.

Зірка.

А світло нових зірок набагато вірніше, все яскравіше вони, а ти блідіша, зірка.

Зірка.

Зірка...

Ти світиш собі, собі - і тільки холодне твоє світло не гріє анітрохи, зірко.

Зірка.

А світло нових зірок набагато вірніше, все яскравіше вони, а ти блідіша, зірка.

Зірка.

Зірка, зірка, зірка.

Ти світиш собі, собі - і тільки холодне твоє світло не гріє анітрохи, зірко.

Зірка.

А світло нових зірок куди вірніше, що яскравіші вони, тим ти блідіша, зірка.

Зірка.

Зірка.

Зірка.

Зірка.