Ты опоздала - Игорь Тальков

Не смотри на меня с грустью, все пройдет - пустяки.

Просто нас занесло в устье фатальной реки.

Опьяненные нашей встречей, мы забыли с тобой,

Что день караулил вечер, а отливы - прибой.

Все, все происходит в мире не так

По чьей-то неведомой нам воле.

А так, как должно быть, только в мечтах,

В наших мечтах - но не боле.

Не смотри на меня с печалью, час прощанья пробит.

Мы же знали про все вначале, только делали вид,

Что не чувствуем чужой боли и что бог нас простит

За классический треугольник и за слезы обид.

Но ты опоздала, а не она.

Та, что пришла до тебя.

А жизнь нам осталась что-то должна,

Коль мы расстаемся любя.

Все, все происходит в мире не так

По чьей-то неведомой нам воле.

А так, как должно быть, только в мечтах,

В наших мечтах - но не боле.

Да, ты опоздала, а не она.

Та, что пришла до тебя.

А жизнь нам осталась что-то должна,

Коль мы расстаемся любя.

Не дивись на мене з сумом, все минеться - дрібниці.

Просто нас занесло у гирло фатальної річки.

Сп'янілі нашою зустріччю, ми забули з тобою,

Що день вартував вечір, а відливи – прибій.

Все, все відбувається у світі не так

Чиїсь невідомої нам волі.

А так, як має бути, тільки в мріях,

У наших мріях – але не більше.

Не дивись на мене зі смутком, година прощання пробита.

Ми ж знали про все спочатку, тільки вдавали,

Що не відчуваємо чужого болю і що бог нас пробачить

За класичний трикутник та за сльози образ.

Але ти спізнилася, а не вона.

Та, що прийшла до тебе.

А життя нам залишилося щось винне,

Якщо ми розлучаємося люблячи.

Все, все відбувається у світі не так

Чиїсь невідомої нам волі.

А так, як має бути, тільки в мріях,

У наших мріях – але не більше.

Так, ти спізнилася, а не вона.

Та, що прийшла до тебе.

А життя нам залишилося щось винне,

Якщо ми розлучаємося люблячи.