Прощальный день - Электроклуб, Ирина Аллегрова, Игорь Тальков

Из длинных слов течет река,

В твоей руке — моя рука,

Сегодня звездам падать лень,

Сегодня наш прощальный день.

Припев:

И сколько красок у цветов,

И сколько звуков у песков,

И сколько капель у дождя, узнали ты и я!

Но как не любя сумеем мы узнать себя?

Как сможем мы понять себя, не любя?

Но как, не любя, сумеем мы узнать себя?

Как много слов мы говорим,

Но вот опять, в который раз,

Мы лишь невольно повторим слова,

Что сказаны за нас.

Припев:

И сколько красок у цветов,

И сколько звуков у песков,

И сколько капель у дождя, узнали ты и я!

Но как не любя сумеем мы узнать себя?

Как сможем мы понять себя, не любя?

Но как, не любя, сумеем мы узнать себя?

Проигрыш.

Но как не любя сумеем мы узнать себя?

Как сможем мы понять себя, не любя?

Но как, не любя, сумеем мы узнать себя?

З довгих слів тече річка,

У твоїй руці — моя рука,

Сьогодні зіркам падати ліньки,

Сьогодні є наш прощальний день.

Приспів:

І скільки фарб у квітів,

І скільки звуків у пісків,

І скільки крапель у дощу, впізнали ти і я!

Але як не люблячи зуміємо ми дізнатися себе?

Як зможемо ми зрозуміти себе, не люблячи?

Але як, не люблячи, зуміємо ми дізнатися себе?

Як багато слів ми говоримо,

Але ось знову, в котре,

Ми лише мимоволі повторимо слова,

Що сказано за нас.

Приспів:

І скільки фарб у квітів,

І скільки звуків у пісків,

І скільки крапель у дощу, впізнали ти і я!

Але як не люблячи зуміємо ми дізнатися себе?

Як зможемо ми зрозуміти себе, не люблячи?

Але як, не люблячи, зуміємо ми дізнатися себе?

Програш.

Але як не люблячи зуміємо ми дізнатися себе?

Як зможемо ми зрозуміти себе, не люблячи?

Але як, не люблячи, зуміємо ми дізнатися себе?