Россия - Игорь Тальков

Листая старую тетрадь расстрелянного генерала

Я тщетно силился понять как ты смогла себя отдать на растерзание вандалам.

Из мрачной глубины веков ты поднималась исполином

Твой Петербург мирил врагов высокой доблестью полков в век золотой Екатерины.

Россия… Россия…

Священной музыкой времён над златоглавою Москвою

Струился колокольный звон, но, даже самый тихий, он кому-то не давал покоя.

А золотые купола кому-то чёрный глаз слепили:

Ты раздражала силы зла и, видно, так их доняла, что ослепить тебя решили.

Россия… Россия…

Разверзлись с треском небеса и с визгом ринулись оттуда,

Срубая головы церквям и славя нового царя, новоявленные иуды.

Тебя связали кумачом и опустили на колени,

Сверкнул топор над палачом, а приговор тебе прочёл кровавый царь — великий

гений.

Россия…

Листая старую тетрадь расстрелянного генерала

Я тщетно силился понять как ты могла себя отдать на растерзание вандалам.

О, генеральская тетрадь, забытой правды возрожденье,

Как тяжело тебя читать обманутому поколенью.

Гартуючи старий зошит розстріляного генерала

Я марно намагався зрозуміти як ти змогла себе віддати на розірвання вандалам.

З похмурої глибини століть ти піднімалася велетнем

Твій Петербург мирив ворогів високою доблестю полків у вік золотої Катерини.

Росія, Росія…

Священною музикою часів над золотоголовою Москвою

Струменів дзвін, але, навіть найтихіший, він комусь не давав спокою.

А золоті куполи комусь чорне око зліпили:

Ти дратувала сили зла і, видно, так їх доняла, що засліпити тебе вирішили.

Росія, Росія…

Розкрилися з тріском небеса і з вереском кинулися звідти,

Зрубуючи голови церквам і славлячи нового царя, новоявлені іуди.

Тебе зв'язали кумачем і опустили на коліна,

Блиснула сокира над катом, а вирок тобі прочитав кривавий цар — великий

геній.

Росія…

Гартуючи старий зошит розстріляного генерала

Я марно намагався зрозуміти як ти могла себе віддати на розірвання вандалам.

О, генеральський зошит, забутої правди відродження,

Як важко тебе читати обдуреному поколінню.