Примерный мальчик - Игорь Тальков

Я в детстве был примерный мальчик,

По всем предметам успевал,

Решал безумные задачи

И все как надо понимал.

Читал я правильные книги,

Как образцовый пионер,

Учителя меня любили

И приводили всем в пример.

Ну как же всем им плохо стало,

А завуч просто занемог,

Когда я в руки взял гитару

И начал шпарить в стиле рок.

Читать неправильные книги

Я стал тайком по вечерам,

На дискотеках лихо прыгать

И посещать на Пасху храм.

«Ну что случилось, что такое,

Вселился в парня сатана» — Да, —

Кричали хором педагоги,

А завуч плакал у окна.

Ведь был такой хороший мальчик,

На скрипке полечку играл,

Решал безумные задачи

И все как надо понимал.

Но они не понимали

То, что понять я сразу смог,

На разрисованной гитаре

Играя запрещенный рок,

Читая книги не такие

Тайком от всех по вечерам,

На дискотеках лихо прыгая

И посещая Божий храм.

Когда над миром солнце всходит

И пробуждается рассвет,

Я наблюдаю за природой

И только в ней ищу ответ.

Иду себе своей дорогой

И, как за флаг, держусь за мысль,

Что нет мудрее педагога,

Чем наша собственная жизнь.

Когда зажигаются звезды в небе ночном,

Память непрошеным гостем входит в мой дом,

Тихо войдет, свечи зажжет,

Музыку включит и беседу начнет.

В эту минуту твои оживают глаза,

В них, как и прежде, невольно таится слеза,

Смотрят с надеждой, смотрят любя,

Вот и опять я с тобою и без тебя…

Пр.:

Я приглашу на танец Память,

И мы закружимся вдвоем,

И вместе с нами, вместе с нами

Помолодеет старый дом.

Ну, а когда погаснут свечи

И за окном рассвет вздохнет,

Произнесет: До скорой встречи!

-

Мне тихо Память и уйдет.

Когда зажигаются звезды в небе ночном,

Память непрошеным гостем входит в мой дом,

Кружатся даты, свечи горят,

В рамке багетной опять оживает твой взгляд.

Так продолжается каждую, каждую ночь,

Ты далеко от меня и не можешь помочь,

Ты так стремишься найти свое счастье с другим,

Ты далека от меня и несчастлива с ним.

Пр.

Я приглашу на танец Память

Я в дитинстві був зразковий хлопчик,

З усіх предметів встигав,

Вирішував шалені завдання

І все як треба розумів.

Читав я правильні книги,

Як зразковий піонер,

Вчителі мене любили

І наводили всім у приклад.

Ну як же всім ним погано стало,

А завуч просто занедужав,

Коли я в руки взяв гітару

І почав шпарити в стилі рок.

Читати неправильні книги

Я став потай вечерями,

На дискотеках лихо стрибати

І відвідувати на Великодню храм.

«Ну, що трапилося, що таке,

Вселився в хлопця сатана» — Так, —

Кричали хором педагоги,

А завуч плакав біля вікна.

Адже був такий добрий хлопчик,

На скрипці полечку грав,

Вирішував шалені завдання

І все як треба розумів.

Але вони не розуміли

Те, що зрозуміти я відразу зміг,

На розмальованій гітарі

Граючи заборонений рок,

Читаючи книги не такі

Потай від усіх увечері,

На дискотеках хвацько стрибаючи

І відвідуючи Божий храм.

Коли над світом сонце сходить

І пробуджується світанок,

Я спостерігаю за природою

І тільки в ній шукаю відповідь.

Іду собі своєю дорогою

І, як за прапор, тримаюся за думку,

Що немає мудрішого за педагога,

Чим наше власне життя.

Коли запалюються зірки в небі нічному,

Пам'ять непроханим гостем входить у мій будинок,

Тихо увійде, свічки запалить,

Музику включить і бесіду почне.

Цієї хвилини твої оживають очі,

В них, як і раніше, мимоволі таїться сльоза,

Дивляться з надією, дивлячись люблячи,

От і знову я з тобою і без тебе...

Пр.:

Я запрошу на танець Пам'ять,

І ми закружимося вдвох,

І разом з нами, разом з нами

Помолодшає старий будинок.

Ну, а коли згаснуть свічки

І за вікном світанок зітхне,

Вимовить: До швидкої зустрічі!

-

Мені тихо Пам'ять і піде.

Коли запалюються зірки в небі нічному,

Пам'ять непроханим гостем входить у мій будинок,

Кружляться дати, свічки горять,

У рамці багетної знову оживає твій погляд.

Так продовжується кожну, щоночі,

Ти далеко від мене і не можеш допомогти,

Ти так прагнеш знайти своє щастя з іншим,

Ти далека від мене і нещаслива з ним.

Пр.

Я запрошу на танець Пам'ять