Метаморфоза-1 - Игорь Тальков

Мы зубами вгрызались в цепи,

Мы ногтями впивались в лед,

Прорывали стальные сети

И взлетали, нас били влет.

А теперь мы с тобой притихли,

Истощили нервный запас,

К неудачам давно привыкли,

А удачи пугают нас.

А теперь мы с тобой притихли,

Истощили нервный запас,

К неудачам давно привыкли,

А удачи пугают нас.

Троп проторенных не искали,

Не ходили на компромисс,

Мало ели и плохо спали,

За фортуною не гнались.

А теперь мы с тобой притихли,

Истощили нервный запас,

К неудачам давно привыкли,

А удачи пугают нас.

Что ж нам делать с метаморфозой,

Приключившейся с нами вдруг.

Превратилась в скупую прозу

Наша бурная жизнь, мой друг.

И ответил мне друг: Да брось ты,

Успокойся, не унывай.

Мы с тобою на перекрестке

Просто сели не в свой трамвай.

И ответил мне друг: Да брось ты,

Успокойся, и наливай.

(Успокойся, не унывай)

Ну ты же помнишь тот перекресток,

Где мы сели не в свой трамвай.

Давай!

Метаморфоза… Метаморфоза… Метаморфоза…

Ми зубами вгризалися в ланцюги,

Ми нігтями впивалися в лід,

Проривали сталеві сітки

І злітали, нас били вліт.

А тепер ми з тобою притихли,

Виснажили нервовий запас,

До невдач давно звикли,

А удачі лякають нас.

А тепер ми з тобою притихли,

Виснажили нервовий запас,

До невдач давно звикли,

А удачі лякають нас.

Стеж проторених не шукали,

Не ходили на компроміс,

Мало їли і погано спали,

За фортуною не гналися.

А тепер ми з тобою притихли,

Виснажили нервовий запас,

До невдач давно звикли,

А удачі лякають нас.

Що ж нам робити з метаморфозою,

Що трапилася з нами раптом.

Перетворилася на скупу прозу

Наше бурхливе життя, мій друже.

І відповів мені друг: Так кинь ти,

Заспокойся, не засмучуйся.

Ми з тобою на перехресті

Просто сіли не в свій трамвай.

І відповів мені друг: Так кинь ти,

Заспокойся, і наливай.

(Заспокойся, не засмучуйся)

Ну ти ж пам'ятаєш те перехрестя,

Де ми сели не свій трамвай.

Давай!

Метаморфоза… Метаморфоза… Метаморфоза…