Люди с забинтованными лбами - Игорь Тальков

Мои друзья скупы на слово стали,

В глазах тоски неизгладимый свет,

И ходят с забинтованными лбами,

В расцвете лет, в расцвете лет

И ходят с забинтованными лбами,

В расцвете лет, в расцвете лет

Мои друзья не пишут, не читают,

И до общественных проблем им дела нет,

И ходят с забинтованными лбами

В расцвете лет, в расцвете лет

Мои друзья забросили гитары,

Им всё равно: что полночь, что рассвет,

И ходят с забинтованными лбами

В расцвете лет, в расцвете лет

Мои друзья билеты заказали

На тот свет

И ходят с забинтованными лбами

В расцвете лет, в расцвете лет

— Простите, а когда вы написали эту песню?

— Эту песню?

В 80-м году!

А что?

— Проснитесь, у нас сегодня 87-й, перестройка!

Ваша песня не

актуальна, она отражает недостатки прошлых лет!

Ведь сейчас

совсем не обязательно разбивать себе лоб и вообще…

— Но простите и Вы меня, Вы ведь не дослушали песню до конца,

она ещё не закончилась.

Я недавно дописал ещё один куплет,

кстати, вот в свете последних изменений.

И смотрите что из

этого получилось.

Сейчас я, допою!

Мои друзья щедры теперь на слово,

Да вот бинтов не думают снимать:

Слух прокатился, будто скоро снова

Придётся лбы забинтовать

Мої друзі скупі на слово стали,

В очах туги незгладиме світло,

І ходять із забинтованими лобами,

У розквіті років, у розквіті років

І ходять із забинтованими лобами,

У розквіті років, у розквіті років

Мої друзі не пишуть, не читають,

І до суспільних проблем ним справи немає,

І ходять із забинтованими лобами

У розквіті років, у розквіті років

Мої друзі закинули гітари,

Їм все одно: що північ, що світанок,

І ходять із забинтованими лобами

У розквіті років, у розквіті років

Мої друзі квитки замовили

На той світ

І ходять із забинтованими лобами

У розквіті років, у розквіті років

— Вибачте, а коли ви написали цю пісню?

- Цю пісню?

У 80-му році!

А що?

— Прокиньтеся, у нас сьогодні 87-й, перебудова!

Ваша пісня не

актуальна, вона відбиває недоліки минулих років!

Адже зараз

зовсім не обов'язково розбивати собі лоб і взагалі…

— Але пробачте і Ви, мене, Ви не дослухали пісню до кінця,

вона ще не закінчилася.

Я нещодавно дописав ще один куплет,

до речі, ось у світі останніх змін.

І дивіться що з

цього вийшло.

Зараз я, допою!

Мої друзі щедрі тепер на слово,

Так ось бинтів не думають знімати:

Чутка прокотилася, ніби скоро знову

Прийдеться лоби забинтувати