Tu es donc j'apprends - Grand Corps Malade, Charles Aznavour

J'étais assis sur un banc, cinq minutes avec moi

Perdu dans mes pensées qui me parlaient sans voix

Dans un parc un peu désert, sous un ciel sans couleur

Un moment un peu d’air, dans une bulle sans humeur

Un vieil homme approcha fermant ainsi cette parenthèse

Il s’assit à côté de moi et me regarda l’air à l’aise

Avec un regard confiant il me dit cette phrase sans astuce

«Quel dommage que les gens ne se parlent pas plus»

Jeune homme croyez-moi, j’ai un peu d’expérience

Je ne vous connais pas, je m’assois près de vous

Si les gens se parlaient, les choses auraient un sens

Je vous parle et pourtant, je suis tout sauf un fou

C’est juste que je sais, privilège de l'âge

Que l’humain est moins sot, s’il est un peu curieux

Que l’humain est plus fort quand il croit au partage

Qu’il devient plus beau quand il ouvre les yeux

L’homme est un solitaire, l’homme est un solitaire

Qui a besoin des autres, l’homme est un solitaire

Et plus il est ouvert et plus il devient grand

Découvrez ma culture, découvrez ma culture

J’apprendrai la vôtre

Je pense, donc je suis

Et tu es, donc j’apprends

Nous avons pris le temps de voir nos différences

De mélanges et rencontres, il faut franchir le seuil

Parlons aux inconnus, parlons aux inconnues

Sortons de l’ignorance, sortons de l’ignorance

Faisons de notre monde un terrain sans orgueil

Comme on croise nos voix, croisons nos habitudes

Nous quitterons ce parc plus riches qu’en entrant

Cessons de voir petit, prenons de l’altitude

Partageons nos idées, nos valeurs, notre temps

Je pense, donc je suis

Et tu es, donc j’apprends

Я сидів на лавці, хвилин п’ять зі мною

Втрачений у своїх думках, які говорили зі мною безмовним

У дещо безлюдному парку, під безбарвним небом

Хвилинка трішки повітря, у безнадійній бульбашці

Підійшов старий чоловік, закривши цю дужку

Він сидів біля мене і дивився на мене з комфортним виразом обличчя

Впевненим поглядом він каже мені цю фразу без хитрощів

«Як шкода, що люди більше не розмовляють один з одним»

Молода людина, повір мені, у мене є невеликий досвід

Я тебе не знаю, я сиджу поруч

Якби люди говорили один з одним, усе б мало сенс

Я розмовляю з тобою, і все ж я зовсім не божевільний

Просто я знаю, привілей віку

Що людина менш дурна, якщо їй трохи цікаво

Що люди сильніші, коли вірять у ділитися

Що він стає красивішим, коли відкриває очі

Чоловік – самотня, чоловік – самотня

Кому потрібні інші, людина - самотня

І чим більше він відкритий, тим більшим стає

Відкрийте для себе мою культуру, відкрийте для себе мою культуру

Я навчу твій

Я так думаю

А ти є, тому я вчуся

Ми знайшли час, щоб побачити наші відмінності

Змішань і зустрічей необхідно переступити поріг

Поговоримо з незнайомими людьми, поговоримо з незнайомими людьми

Вийдемо з незнання, вийдемо з незнання

Зробимо наш світ землею без гордості

Коли ми схрещуємо свої голоси, перетинаємо наші звички

Ми вийдемо з цього парку багатшими, ніж увійшли

Давайте перестанемо думати про дрібниці, візьмемо висоту

Давайте ділитися своїми ідеями, цінностями, часом

Я так думаю

А ти є, тому я вчуся