Je m'écris - Kery James, Grand Corps Malade, Zaho

Si je ne pouvais écrire je serais muet

Condamné à la violence dans la dictature du secret

Submergé par tout ces sentiments sans mots

Je m’effacerais comme une mer sans eau

Ma vie ne serait pas la même

Aussi vrai que j’aurais pu prendre la tienne

Mon talent s’est corrompu dans l’illicite

Où les instants de bonheur sont des éclipses lorsqu’ils ne sont pas des ellipses

Alors j’ai écrit dans l’urgence

Comme si ma vie en dépendait sous les sirènes des ambulances

J’ai écrit, par instinct, par survie

Je me suis surpris à écrire afin de supporter la vie

Trop de moi dans mes écrits

Peut-être que je n'écris plus, je m'écris

J’abandonne mon être à mes lettres

Car l'écriture sans âme n’est que lettres

Je n'écris pas que pour m’oublier

Parfois j'écris pour qu’ils ne puissent jamais oublier

Pour qu’ils ne puissent jamais nier le martyre des braves

Soudain j'écris des volcans que je grave à l’encre de lave

Je ne fais que de la musique pour vibrer

Faire vibrer les cœurs criblés, je n'écris que pour dire vrai

Si je n’avais eu les mots, que serais-je?

Sur le banc des mélancoliques, ma poésie siège

Entre le marteau et l’enclume

J’ai dû aiguiser ma plume

Quand je suis perdue dans la brume

Je fais chanter mon amertume

Alors j'écris, je crie, j'écris

J’ai pas le choix j'écris, je crie, j'écris

Comme une dédicace au slam, ça commence a capella

Toutes ces voix qui décrassent l'âme, toutes ces voix qui m’ont amené là

Si tout à coup mes mots s’envolent, c’est parce que le beat atterrit

Moi j’ai pris ma plus belle plume, pour pouvoir répondre à Kery

Et quand le piano redémarre, c’est pour souligner nos errances

Si j'écris c’est pour mettre face à face mes regrets, mes espérances

Seul sur scène, face à la salle, ne crois jamais que je me sens supérieur

Et si tu ne vois jamais mes larmes, c’est parce qu’elles coulent à l’intérieur

C’est vrai, y’a très peu de certitude dans mes écrits

Mais si je gratte autant de textes, c’est que mon envie n’a pas maigri

Envie de croire qu'à notre époque, les gens peuvent encore s'écouter

Là où j’habite y’a trop de gamins que la vie a déjà dégoûté

J'écris (j'écris) parce que les épreuves m’ont inspiré

J'écris comme tout ces mômes que le bitume a fait transpirer

Si y a tant de jeune dans nos banlieues qui décident de remplir toutes ces pages

C’est peut-être que la vie ici mérite bien quelques témoignages

J'écris, parce qu’il suffit d’une feuille et d’un stylo

Comme les derniers des cancres peut s’exprimer pas besoin de diplôme de philo

J'écris surtout pour transmettre et parce que je crois encore au partage

A l'échange des émotions, un sourire sur un visage

Alors non on changera pas le monde on est juste des chroniqueurs

D’un quotidien en noir et blanc qu’on essaye de mettre en couleurs

Mais si on ne change pas le monde, le monde ne nous changera pas non plus

On a du cœur dans nos stylos et la sincérité comme vertu

Entre le marteau et l’enclume

J’ai dû aiguiser ma plume

Quand je suis perdue dans la brume

Je fais chanter mon amertume

Alors j'écris, je crie, j'écris

J’ai pas le choix j'écris, je crie, j'écris

Entre le marteau et l’enclume

J’ai dû aiguiser ma plume

Quand je suis perdue dans la brume

Je fais chanter mon amertume

Alors j'écris, je crie, j'écris

J’ai pas le choix j'écris, je crie, j'écris

Якби я не міг писати, то був би німим

Засуджений на насильство в умовах диктатури секретності

Охоплений усіма цими почуттями без слів

Я б зник, як море без води

Моє життя не було б таким

Настільки впевнений, що я міг би взяти твій

Мій талант був зіпсований у незаконному

Де моменти щастя – затемнення, а не еліпси

Тому я поспіхом написав

Ніби від цього залежало моє життя під сирени швидкої допомоги

Я писав інстинктом, виживанням

Я зловив себе, що пишу, щоб витримати життя

Занадто багато мене в моїх творах

Може, я вже не пишу, я пишу собі

Я віддаю свою сутність своїм листам

Бо бездушне писати – це лише букви

Я не пишу, щоб забути себе

Іноді я пишу, щоб вони ніколи не забули

Тому вони ніколи не можуть заперечувати мученицьку смерть хоробрих

Раптом я пишу вулкани, які гравіюю лавовими чорнилом

Я створюю музику лише для вайбу

Зробіть вібрування розбитих сердець, я пишу тільки, щоб сказати правду

Якби я не мав слів, ким би я був?

На лаві меланхолії сидить моя поезія

Між дияволом і глибоким морем

Мені довелося загострити перо

Коли я заблукаю в тумані

Я змушую співати свою гіркоту

Так я пишу, кричу, пишу

У мене немає вибору я пишу, я кричу, я пишу

Як присвята слему, це починається a capella

Усі ті голоси, що очищають душу, усі ті голоси, які привели мене сюди

Якщо раптом мої слова розлітаються, то це тому, що такт приземляється

Я взяв свою найкращу ручку, щоб відповісти Кері

А коли піаніно перезапускається, це підкреслює наші поневіряння

Якщо я пишу це для того, щоб зіткнутися віч-на-віч зі своїми жальами, моїми сподіваннями

На самоті на сцені, обличчям до публіки, я ніколи не думаю, що відчуваю себе вище

І якщо ти ніколи не побачиш моїх сліз, то це тому, що вони течуть всередині

Це правда, у моїх творах дуже мало впевненості.

Але якщо я чешу так багато текстів, то це тому, що моє бажання не схудло

Хочеться вірити, що в наш час люди ще вміють слухати один одного

Там, де я живу, занадто багато дітей, яких життя вже відклало

Я пишу (пишу), тому що випробування надихнули мене

Я пишу, як усі ці діти, що асфальт їх спотів

Якщо в нашому передмісті так багато молоді, яка вирішила заповнити всі ці сторінки

Можливо, життя тут заслуговує на кілька свідчень

Я пишу, бо все, що тобі потрібно, це аркуш і ручка

Подібно до останніх придурків, які можуть висловити себе, не потрібно мати ступінь філософії

Я пишу в основному для того, щоб передати і тому, що я все ще вірю в обмін

При обміні емоціями, посмішка на обличчі

Тож ні, ми не змінимо світ, ми лише оглядачі

Чорно-білого повсякденного життя, яке ми намагаємося передати кольором

Але якщо ми не змінимо світ, світ не змінить і нас

Серце в наших ручках і щирість як чеснота

Між дияволом і глибоким морем

Мені довелося загострити перо

Коли я заблукаю в тумані

Я змушую співати свою гіркоту

Так я пишу, кричу, пишу

У мене немає вибору я пишу, я кричу, я пишу

Між дияволом і глибоким морем

Мені довелося загострити перо

Коли я заблукаю в тумані

Я змушую співати свою гіркоту

Так я пишу, кричу, пишу

У мене немає вибору я пишу, я кричу, я пишу