La Bohême - Charles Aznavour

Je vous parle d'un temps

Que les moins de vingt ans

Ne peuvent pas connaître

Montmartre en ce temps-là

Accrochait ses lilas

Jusque sous nos fenêtres

Et si l'humble garni

Qui nous servait de nid

Ne payait pas de mine

C'est là qu'on s'est connu

Moi qui criais famine

Et toi qui posais nue

La bohème, la bohème

Ça voulait dire on est heureux

La bohème, la bohème

Nous ne mangions qu'un jour sur deux

Dans les cafés voisins

Nous étions quelques-uns

Qui attendions la gloire

Et bien que miséreux

Avec le ventre creux

Nous ne cessions d'y croire

Et quand quelque bistro

Contre un bon repas chaud

Nous prenait une toile

Nous récitions des vers

Groupés autour du poêle

En oubliant l'hiver

La bohème, la bohème

Ça voulait dire tu es jolie

La bohème, la bohème

Et nous avions tous du génie

Souvent il m'arrivait

Devant mon chevalet

De passer des nuits blanches

Retouchant le dessin

De la ligne d'un sein

Du galbe d'une hanche

Et ce n'est qu'au matin

Qu'on s'asseyait enfin

Devant un café-crème

Epuisés mais ravis

Fallait-il que l'on s'aime

Et qu'on aime la vie

La bohème, la bohème

Ça voulait dire on a vingt ans

La bohème, la bohème

Et nous vivions de l'air du temps

Quand au hasard des jours

Je m'en vais faire un tour

A mon ancienne adresse

Je ne reconnais plus

Ni les murs, ni les rues

Qui ont vu ma jeunesse

En haut d'un escalier

Je cherche l'atelier

Dont plus rien ne subsiste

Dans son nouveau décor

Montmartre semble triste

Et les lilas sont morts

La bohème, la bohème

On était jeunes, on était fous

La bohème, la bohème

Ça ne veut plus rien dire du tout

Я говорю з тобою про час

Аніж тим, кому під двадцять

не можу знати

Монмартр того часу

повісила її бузок

Прямо під нашими вікнами

А якщо скромний гарнір

який служив нашим гніздом

Не виглядав

Там ми і зустрілися

Я, що плакала голодом

А ти, що позувала оголеною

богемний, богемний

Це означало, що ми щасливі

богемний, богемний

Ми їли тільки через день

У сусідніх кафе

Нас було декілька

які чекали слави

І хоча жалюгідний

З порожнім шлунком

Ми продовжували вірити

А коли якесь бістро

Для гарної гарячої їжі

Ми взяли полотно

Ми декламували вірші

Згруповані навколо печі

забувши зиму

богемний, богемний

Це означало, що ти гарна

богемний, богемний

І всі ми були геніальними

Часто це траплялося зі мною

Перед моїм мольбертом

Проводити безсонні ночі

Ретушування малюнка

Від лінії грудей

Від вигину стегна

І це тільки вранці

Щоб ми нарешті сіли

Перед кафе-крем

Виснажений, але щасливий

Хіба ми повинні були любити один одного

І що ми любимо життя

богемний, богемний

Це означало, що нам двадцять років

богемний, богемний

І ми жили за духом часу

Коли випадкові дні

Я йду кататися

За моєю старою адресою

Я вже не впізнаю

Ні стіни, ні вулиці

Хто бачив мою молодість

На вершині сходів

Шукаю майстерню

Від яких нічого не залишилося

У новому обстановці

Монмартр здається сумним

А бузок мертвий

богемний, богемний

Ми були молоді, ми були божевільними

богемний, богемний

Це взагалі нічого не означає