Que C'est Triste Venise - Charles Aznavour, Julio Iglesias

Que c’est triste Venise,

Au temps des amours mortes,

Que c’est triste Venise,

Quand on ne s’aime plus,

On cherche encore des mots,

Mais l’ennui les emporte,

On voudrait bien pleurer,

Mais on ne le peut plus,

Que c’est triste Venise,

Lorsque les barcarolles,

Ne viennent souligner que des silences creux,

Et que le coeur se serre,

En voyant les gondoles,

Abriter le bonheur de couples amoureux.

Que c’est triste Venise,

Au temps des amours mortes,

Que c’est triste Venise,

Quand on ne s’aime plus,

OLes musées, les églises,

Ouvrent en vain leur portes,

Inutiles beautées devant nos yeux déçus,

Que c’est triste,

Le soir sur la Lagune,

Quand on cherche une main,

Que l’on ne vous tend pas,

Et que l’ironise,

Devant le clair de lune,

Pour tenter d’oublier,

Ce qu’on ne se dit pas.

Adieu, tous les pigeons,

Qui nous ont fait escorte,

Adieu pont des soupirs,

Adieu rêves perdus,

C’est trop triste Venise,

Au temps des amours mortes,

C’est trop triste Venise,

Quand on ne s’aime plus.

Венеція така сумна,

У час мертвого кохання,

Венеція така сумна,

Коли ми більше не любимо один одного,

Ми ще шукаємо слів,

Але нудьга їх забирає,

Ми хочемо плакати,

Але ми вже не можемо,

Венеція така сумна,

Коли баркароли,

Підкреслюйте лише порожню тишу,

І серце завмирає,

Побачивши гондоли,

Прихистіть щастя закоханих пар.

Венеція така сумна,

У час мертвого кохання,

Венеція така сумна,

Коли ми більше не любимо один одного,

О музеї, церкви,

Марно відкривають їм двері,

Марні красуні перед нашими розчарованими очима,

Це так сумно,

Вечір на лагуні,

Коли шукаєш руку,

Щоб ми до вас не зверталися,

І за іронією долі,

Перед місячним світлом,

Щоб спробувати забути

Що ми не говоримо.

Прощайте, всі голуби,

Хто нас проводжав

Міст зітхань прощання,

Прощай, втрачені мрії,

Надто сумна Венеція,

У час мертвого кохання,

Надто сумна Венеція,

Коли ми більше не любимо один одного.