Odysseus - Francesco Guccini

«Bisogni che lo affermi fortemente

che, certo, non appartenevo al mare

anche se Dei d Olimpo e umana gente…»

«…concavi navi dalle vele nere

e nel mare cambi?

quella mia vita

ma il mare trascurato mi travolse, seppi che il mio futuro era sul mare,

con un dubbio per?

che n si sciolse,

senza futuro era il mio navigare»

«l urlo dell accecato Polifemo»

«La via del mare segna false rotte»

Ma se tu guardi un monte che hai di faccia

senti che ti sospinge a un altro monte,

un isola col mare che l abbraccia

ti chiama a un altra isola di fronte

e diedi un volto a quelle chimere

le navi costruii di forma ardita,

concavi navi dalle vele nere

e nel mare cambi?

quella mia vita

ma il mare cambi?

quella mia vita

ma il mare trascurato mi travolse:

senza futuro era il mio navigare

Ma nel futuro trame di passato

si uniscono a brandelli di presente,

ti esalta l acqua e al gusto del salato

brucia la mente

e ad ogni viaggio reinventarsi un mito

a ogni incontro ridisegnare il mondo

e perdersi nel gusto del proibito

sempre pi?

in fondo

E andare in giorni bianchi come arsura,

soffio di vento e forza delle braccia,

mano al timone e sguardo nella pura

schiuma che lascia effimera una traccia

«Треба це рішуче підтвердити

що я, звісно, ​​не належав до моря

навіть якщо боги Олімпу і люди люди...»

«… Увігнуті кораблі з чорними вітрилами

а в морі ти змінюєшся?

те моє життя

але занедбане море переповнило мене, я знав, що моє майбутнє на морі,

із сумнівом за?

що н розлучився,

без майбутнього це було моє плавання"

«Крик осліпленого Поліфема»

«Морський шлях позначає помилкові шляхи»

Але якщо ви подивитеся на гору, ви побачите своє обличчя

ти відчуваєш, що це штовхає тебе на іншу гору,

острів з морем, що його обіймає

кличе вас на інший острів навпроти

і я дав обличчя тим химерам

кораблі, які я побудував у жирній формі,

увігнуті кораблі з чорними вітрилами

а в морі ти змінюєшся?

те моє життя

але море змінюється?

те моє життя

але занедбане море переповнило мене:

без майбутнього це було моє плавання

Але в майбутньому сюжети минулого

об'єднатися в шматках сьогодення,

підсилює воду та пікантний смак

це спалює твій розум

і заново винаходити міф для кожної поїздки

оновлюючи світ на кожній зустрічі

і губитися в смаку забороненого

більше і більше?

Внизу

І йти в дні білі, як спека,

подих вітру і сила рук,

рука за кермом і погляд у чисте

піна, яка залишає ефемерний слід