Васильковые глаза - Евгений Мартынов

Не травою лебедой и не силой колдовской

Ты меня приворожила прошлогоднею весной.

Ты мне голову вскружила, словно зельем опоила

И покоя сна лишила той весной.

Ни сережками из злата-серебра,

Ни нарядами, ни шалью с кружевами

Красотой приворожила ты меня

И своими васильковыми глазами.

Только бровью повела вмиг с ума меня свела,

Как студеною водою синевою обожгла.

И негаданно-нежданно этой синью несказанной

Будто сладостным дурманом завлекла.

Ни сережками из злата-серебра…

Ни нарядами, ни шалью с кружевами

Красотой приворожила ты меня

И своими васильковыми глазами.

Не сравнить ни с чем подчас притяженье женских глаз

Тех, которые навечно привараживают нас.

Не травою лебедою и не силой колдовскою,

А своею бесконечной красотою.

Ни сережками из злата-серебра…

Ни нарядами, ни шалью с кружевами

Красотой приворожила ты меня

И своими васильковыми глазами

Не травою лободою і не силою чаклунською

Ти мене приворожила минулорічної весни.

Ти мені голову закрутила, немов зіллям обпила

І спокою сну позбавила тієї весни.

Ні сережками із золота-срібла,

Ні нарядами, ні шаллю з мереживами

Красою приворожила ти мене

І своїми волошковими очима.

Тільки бровою повела вмить з розуму мене звела,

Як студеною водою блакитною обпекла.

І негадано-несподівано цією синьою невимовною

Наче солодким дурманом заманила.

Ні сережками із золота-срібла…

Ні нарядами, ні шаллю з мереживами

Красою приворожила ти мене

І своїми волошковими очима.

Не порівняти ні з чим часом тяжіння жіночих очей

Тих, що надовго приварожують нас.

Не травою лебедою і не силою чаклунською,

А своєю нескінченною красою.

Ні сережками із золота-срібла…

Ні нарядами, ні шаллю з мереживами

Красою приворожила ти мене

І своїми волошковими очима