Эхо первой любви - Евгений Мартынов, Инструментальный ансамбль «Мелодия», Евгений Мартынов, Инструментальный ансамбль "Мелодия"

Эхо первой любви

Музыка Евгения Мартынова

Стихи Роберта Рождественского

Год создания — 1982.

Год премьеры — 1983.

Основные исполнители — Е. Мартынов,

Л.Серебренников, А. Серов

Я однажды вернулся туда,

В тихий город, — сквозь дни и года.

Показался мне город пустым.

Здесь когда-то я был молодым.

Здесь любовь моя прежде жила,

Помню я третий дом от угла.

Помню я третий дом от угла.

Я нашел этот дом, я в окно постучал,

Я назвал её имя, почти прокричал!

И чужой человек мне ответил без зла.

«Здесь, наверно, она никогда не жила».

— Ты ошибся!

— мне город сказал.

— Ты забыл!

— усмехнулся вокзал.

— Ты ошибся!

— шептали дома.

Спелым снегом хрустела зима.

А над крышами вился дымок.

Но ведь я ошибиться не мог!

Но ведь я ошибиться не мог!

Ведь звучало вокруг среди белых снегов

Эхо первой любви, эхо давних шагов!

А над городом снег все летел и летел.

Этот город меня узнавать не хотел.

В нём была и надежда, и грусть —

Я шагал по нему наизусть.

Я в его переулки нырял,

Где когда-то любовь потерял.

Я искал, я бродил до темна.

Но нигде не встречалась она,

Но нигде не встречалась она.

Я из города в полночь домой уезжал.

Он летел за окном.

Он меня провожал.

И ночные огни повторяли светло:

-То, что было, прошло!

То, что было, прошло…

Відлуння першого кохання

Музика Євгенія Мартинова

Вірші Роберта Різдвяного

Рік створення - 1982.

Рік прем'єри - 1983.

Основні виконавці - Є. Мартинов,

Л.Серебренников, А. Сєров

Я одного разу повернувся туди,

У тихе місто, крізь дні і роки.

Здалося мені місто порожнім.

Тут колись я був молодим.

Тут кохання моє колись жило,

Пам'ятаю я третій будинок від кута.

Пам'ятаю я третій будинок від кута.

Я знайшов цей будинок, я у вікно постукав,

Я назвав її ім'я, майже прокричав!

І чужа людина мені відповіла без зла.

«Тут, мабуть, вона ніколи не жила».

- Ти помилився!

— Мені місто сказало.

- Ти забув!

— посміхнувся вокзал.

- Ти помилився!

— шепотіли вдома.

Стиглим снігом хрумтіла зима.

А над дахами вився димок.

Але ведь я помилитися не міг!

Але ведь я помилитися не міг!

Адже лунало довкола серед білих снігів

Відлуння першого кохання, луна давніх кроків!

А над містом сніг все летів і летів.

Це місто мене впізнавати не хотіло.

У ньому була і надія, і сум |

Я крокував по нього напам'ять.

Я його провулки пірнав,

Десь колись кохання втратив.

Я шукав, я блукав до темноти.

Але ніде не зустрічалася вона,

Але ніде не зустрічалася вона.

Я з міста у північ додому їхав.

Він полетів за вікном.

Він мене проводжав.

І нічні вогні повторювали світло:

-Те, що було, пройшло!

Те, що було, минуло…