Скалолазка - Владимир Высоцкий, Инструментальный ансамбль «Мелодия»

Я спросил тебя: - Зачем идете в горы вы?-

А ты к вершине шла, а ты рвалася в бой.

- Ведь Эльбрус и с самолета видно здорово!

-

Рассмеялась ты и взяла с собой.

И с тех пор ты стала близкая и ласковая,

Альпинистка моя, скалолазка моя!

Первый раз меня из трещины вытаскивая,

Улыбалась ты, скалолазка моя.

А потом, за эти проклятые трещины,

Когда ужин твой я нахваливал,

Получил я две короткие затрещины -

Но не обиделся, а приговаривал:

- Ох, какая же ты близкая и ласковая,

Альпинистка моя, скалолазка моя!

Каждый раз меня по трещинам выискивая,

Ты бранила меня, альпинистка моя.

А потом на каждом нашем восхождении -

Ну почему ты ко мне недоверчивая?!

-

Страховала ты меня с наслаждением,

Альпинистка моя гуттаперчевая.

Ох, какая ты неблизкая, неласковая,

Альпинистка моя, скалолазка моя!

Каждый раз меня из пропасти вытаскивая,

Ты ругала меня, скалолазка моя.

За тобой тянулся из последней силы я,-

До тебя уже мне рукой подать.

Вот долезу и скажу: - Довольно, милая!..-

Тут сорвался вниз, но успел сказать:

- Ох, какая же ты близкая и ласковая,

Альпинистка моя, скалолазка моя!

Мы теперь одной веревкой связаны -

Стали оба мы скалолазами.

Я спитав тебе: - Навіщо йдете в гори ви?

А ти йшла до вершини, а ти рвалася в бій.

- Адже Ельбрус і з літака видно чудово!

-

Розсміялася ти і взяла із собою.

І з того часу ти стала близька та ласкава,

Альпіністка моя, скелелазко моя!

Перший раз мене з тріщини витягаючи,

Усміхалася ти, моя скелелазка.

А потім, за ці прокляті тріщини,

Коли вечерю твою я нахвалював,

Отримав я дві короткі тріщини -

Але не образився, а примовляв:

- Ох, яка ж ти близька та ласкава,

Альпіністка моя, скелелазко моя!

Щоразу мене по тріщинах вишукуючи,

Ти лаяла мене, моя альпіністка.

А потім на кожному нашому сходженні -

Чому ти до мене недовірлива?!

-

Страхувала ти мене з насолодою,

Альпіністка моя гутаперчева.

Ох, яка ти неблизька, неласкова,

Альпіністка моя, скелелазко моя!

Щоразу мене з прірви витягуючи,

Ти лаяла мене, скелелазко моя.

За тобою тягнувся з останньої сили я,-

До тебе вже мені подати рукою.

Ось долізу і скажу: - Досить, люба!..-

Тут зірвався вниз, але встиг сказати:

- Ох, яка ж ти близька та ласкава,

Альпіністка моя, скелелазко моя!

Ми тепер одним мотузком пов'язані -

Стали обидва ми скелелазами.