Братские могилы - Владимир Высоцкий

На Братских могилах не ставят крестов,

И вдовы на них не рыдают,

К ним кто-то приносит букеты цветов,

И Вечный огонь зажигают.

Здесь раньше — вставала земля на дыбы,

А нынче — гранитные плиты.

Здесь нет ни одной персональной судьбы —

Все судьбы в единую слиты.

А в Вечном огне видишь вспыхнувший танк,

Горящие русские хаты,

Горящий Смоленск и горящий рейхстаг,

Горящее сердце солдата.

У Братских могил нет заплаканных вдов —

Сюда ходят люди покрепче,

На Братских могилах не ставят крестов…

Но разве от этого легче?!

На Братських могилах не ставлять хрестів,

І вдови на них не плачуть,

До них хтось приносить букети квітів,

І Вічний вогонь запалюють.

Тут раніше - вставала земля дибки,

А нині – гранітні плити.

Тут немає жодної персональної долі.

Усі долі в єдину злиті.

А у Вічному вогні бачиш танк, що спалахнув,

Гарячі російські хати,

Смоленськ, що горить, і рейхстаг, що горить,

Гаряче серце солдата.

Братські могили не мають заплаканих вдів.

Сюди ходять люди міцніші,

На Братських могилах не ставлять хрестів.

Але хіба від цього легше?