Наша весна - Екатерина Яшникова

Мааарт… На московских дорогах коты снова плачут по марту.

Аааартилерейским огнём в сердце март, как пробоина в борту.

Течь, течь, течь — мой потонет корабль, и я снова рядом с тобой лежу

Нет, нет, нет, эти письма — пустые мечты, я тебе ничего не скажу.

Наша весна не наступит не завтра, не после, не через год.

Наша весна где-то между, за кадром, где чёрт её разберёт.

Ты вне краплёной колоды, ты карта, ушедшая из рук.

Тысячи нежных мелодий, и ты в них как призрачный отзвук

Мне, мне, мне бы больнее и ближе, но страх только множит во мне вину

Нет, нет, нет я топлю свой корабль и тихо одна ухожу ко дну.

Наша весна не наступит не завтра, не после, не через год.

Наша весна где-то между, за кадром, где чёрт её разберёт.

Наша весна не наступит не завтра, не после, не через год.

На весна уже дни, месяца, годы как укрывает лёд.

Мааарт… На московських дорогах коти знову плачуть березнем.

Аааартилерейським вогнем у серці березень, як пробоїна в борту.

Течі, текли, текли - мій потоне корабель, і я знову поряд з тобою лежу

Ні, ні, ні, ці листи порожні мрії, я тобі нічого не скажу.

Наша весна не настане не завтра, не після, не за рік.

Наша весна десь між, за кадром, де чорт її розбере.

Ти поза крапленою колодою, ти карта, що пішла з рук.

Тисячі ніжних мелодій, і ти в них як примарний відгомін

Мені, мені, мені б болючіше і ближче, але страх тільки множить у мені вину

Ні, ні, ні я топлю свій корабель і тихо сама йду на дно.

Наша весна не настане не завтра, не після, не за рік.

Наша весна десь між, за кадром, де чорт її розбере.

Наша весна не настане не завтра, не після, не за рік.

На весну вже дні, місяці, роки як укриває лід.