Жизнь-река - Дмитрий Хмелёв

Может это не со мной было, может быть сошла с ума память.

Развлекалась, и зайдя с тыла, нас ударила судьба лбами.

Дунул лёгкий ветерок с юга, бросив под ноги сюжет к песне,

Посмотрели мы на друг друга, улыбнулись и пошли вместе.

Эх, жизнь-река, вот тебе моя рука.

От любви было куда деться?

Не сбежать и не уплыть в ластах.

Я стихами рвал твоё сердце и ресницы хлопали часто.

Было мне, наверно, лет двадцать, зубы белые, а шаг твёрдый

С кем попало не хотел знаться, ты красивая, а я гордый.

Эх, жизнь-река, вот тебе моя рука.

Ну, а дальше было, как в книжке, как во сне, из-за угла подло,

Многовато было их слишком, не разборчива была кодла.

Но в мешке не утаить шило, ах, как густо пах в ночи клевер…

Закипела кровь в моих жилах и я проехал весь почти север.

Эх, жизнь-река, вот тебе моя рука.

Нелегко было тебе, знаю, но слава Богу есть везде люди.

Я по самому ходил краю, но спасало то, что ждёшь, любишь.

Я занозу ту давно вынул, превратил её огонь в пепел

И я нашему пою сыну, что любовь на этом есть свете,

И я нашего учу сына, что любовь на этом есть свете.

Эх, жизнь-река, вот тебе моя рука.

Може це не зі мною було, можливо збожеволіла пам'ять.

Розважалася, і зайшовши з тилу, нас ударила доля лобами.

Дунув легкий вітерець з півдня, кинувши під ноги сюжет до пісні,

Подивилися ми на одне одного, посміхнулись і пішли разом.

Ех, життя-річка, ось тобі моя рука.

Від кохання було куди подітися?

Не втекти і не спливти у ластах.

Я віршами рвав твоє серце і вії часто плескали.

Було мені, мабуть, років двадцять, зуби білі, а крок твердий

З ким попало не хотів знатися, ти гарна, а я гордий.

Ех, життя-річка, ось тобі моя рука.

Ну, а далі було, як у книжці, як уві сні, з-за рогу підло,

Забагато їх було занадто, не розбірлива була кодла.

Але в мішку не приховати шило, ах, як густо пах у ночі конюшина…

Закипіла кров у моїх жилах і я проїхав всю майже північ.

Ех, життя-річка, ось тобі моя рука.

Нелегко було тобі, знаю, але слава Богу є скрізь люди.

Я по самому ходив краю, але рятувало те, що чекаєш, любиш.

Я скалку ту давно вийняв, перетворив її вогонь на попіл

І я співаю нашому синові, що любов на цьому є світлі,

І я нашого вчу сина, що кохання на цьому є світлі.

Ех, життя-річка, ось тобі моя рука.