Где-то очень далеко - Дмитрий Хмелёв

Ночь быстро пронеслась и свечи догорают,

Любимый город Пласт, я по тебе скучаю,

По улицам твоим, не знающим трамвая,

До боли дорогим, где с Серым мы шагали,

Где девочкам цветы красивые дарили,

Где в горсадах менты с тобою нас ловили

И, голову сломя, от них мы убегали,

Серёга, ты и я — нас так и не поймали,

Жаль, не перевести часы назад,

Но все же, Серёга, не грусти,

Друг другу мы поможем,

Конечно, будет всё, любовь, и смерть, и слёзы.

Но каждому своё, лишь не было бы поздно,

Но каждому своё…

Давай поговорим, давай повспоминаем,

Немного погрустим и что-нибудь сыграем,

И что-нибудь споём и выпьем понемногу

За то, что мы вдвоём здоровы, слава Богу,

За то, чтобы мечты у нас осуществились,

За то, чтоб в жизни мы с тобой чего-нибудь добились.

Чтоб всё было не зря, нам повезёт, я знаю,

Серёга, нас с тобой Господь благословляет.

Пусть будет тяжело, но в этом-то и счастье,

Мы все чертям назло, судьба у нас во власти,

Серёга, это жизнь, и надо постараться,

Не упади, держись, хоть трудно удержаться,

Не упади, держись…

Я что-то, извини, расчувствовался малость,

Устал за эти дни, тоска ко мне подкралась,

Фотоальбом достал тяжёлый с пыльной полки,

Его перелистал от корки и до корки,

В нём запахи весны и новый год и море,

Все наши пацаны и мы с тобою в школе,

Но всё же, Серёга, не грусти,

Друг другу мы поможем,

Пусть будет тяжело, но в этом-то и счастье,

Мы все чертям назло, судьба у нас во власти,

Серёга, это жизнь, и надо постараться,

Не упади, держись, хоть трудно удержаться,

Не упади, держись…

Серёга, это жизнь…

Ніч швидко пронеслася і свічки догоряють,

Улюблене місто Пласт, я за тобою сумую,

По вулицях твоїх, що не знають трамвая,

До болі дорогим, де з Сірим ми  крокували,

Де дівчаткам квіти гарні дарували,

Де в горсадах менти з тобою нас ловили

І, голову ламаючи, від них ми тікали,

Сергію, ти і я— нас так і не зловили,

Шкода, не перевести годинник тому,

Але все ж, Серьога, не суму,

Один одному ми допоможемо,

Звичайно, буде все, любов, і смерть, і сльози.

Але кожному своє, лише не було би пізно,

Але кожному своє…

Давай поговоримо, давай згадуємо,

Трохи понуримо і що-небудь зіграємо,

І що-небудь заспіваємо і вип'ємо потроху

За те, що ми вдвох здорові, слава Богу,

За те, щоб мрії у нас здійснилися,

За те, щоб у житті ми з тобою чогось домоглися.

Щоб все було недаремно, нам пощастить, я знаю,

Серьога, нас із тобою Господь благословляє.

Нехай буде важко, але в цьому і щастя,

Ми все чортам на зло, доля у нас у владі,

Серьога, це життя, і треба постаратися,

Не впади, тримайся, хоч важко втриматися,

Не впади, тримайся...

Я щось, вибач, розчулився трохи,

Втомився за ці дні, туга до мене підкралася,

Фотоальбом дістав важкий з пилової полиці,

Його перегорнув від кірки і до кірки,

У ньому запахи весни і новий рік і море,

Всі наші пацани і ми з тобою в школі,

Але все ж, Серьога, не суму,

Один одному ми допоможемо,

Нехай буде важко, але в цьому і щастя,

Ми все чортам на зло, доля у нас у владі,

Серьога, це життя, і треба постаратися,

Не впади, тримайся, хоч важко втриматися,

Не впади, тримайся...

Серьога, це життя…