Цыганочка Рада - Дмитрий Хмелёв

Любовь ударит, как вино хмельное в голову

И я попутаю и ноты и слова.

В цыганском таборе душа не знает холода,

Вино-рекой, поёт гитара у костра.

Кто там разберёт меня, что мне надо.

Вот уйду к цыганам я, стану конокрадом.

Ничего от жизни мне больше не надо,

Лишь бы ты была со мной, цыганочка Рада.

Сердце хочет лишь тебя и душа просит,

Пусть нас кони по степи в даль уносят.

Зацелую я тебя, моя Рада, до пьяна.

Я эту жизнь прожил не по законам Господа,

Но я не гадил, а если делал зло, то мстил.

И никого не оскорбил, клянусь, за просто так,

Но раз грешил, то ты, Господь, с меня спроси.

Душа измятая, да Колымой отравлена.

Пролей цыган в неё немного тёплых слов.

Она страдала и осталась не подавлена

И как у всех, имеет право на любовь.

Кохання вдарить, як вино хмільне в голову

І я поплутаю і ноти та слова.

У циганському таборі душа не знає холоду,

Вино-річкою, співає гітара біля багаття.

Хтось там розбере мене, що мені треба.

Ось піду до циган я, стану конокрадом.

Нічого від життя мені більше не треба,

Аби ти була зі мною, циганочко Радо.

Серце хоче лише тебе і душа просить,

Нехай нас коні по степу в далечінь забирають.

Зацілую тебе, моя Рада, до п'яну.

Я це життя прожив не за законами Господа,

Але я не гадав, а якщо робив зло, то мстився.

І нікого не образив, клянусь, за просто так,

Але коли грішив, то ти, Господи, з мене спитай.

Душа зім'ята, та Колимою отруєна.

Пролий циган у неї трохи теплих слів.

Вона страждала і залишилася не пригнічена

І як у всіх, має право на кохання.